Загиблі герої Чернігівщини: Карпенко Сергій. Анищенко Віталій. Потеряйко Володимир

Карпенко Сергій Миколайович народився 13 листопада 1983 року в селі Курилівка Коропського району Чернігівської області. У 2002 році закінчив Свердловську (нині – Деснянське) середню школу.

Після проходження строкової військової служби, йому було присвоєне звання молодшого сержанта. Протягом 2004-2015 років Сергій працював на виробництві металопластикових вікон.

У березні 2015 року Сергій був призвали до лав Збройних сил України. У складі 28-ї механізованої бригади він взяв участь у антитерористичній операції, воюючи в найгарячіших точках Донбасу – поблизу Карлівки, Красного та Донецька. Після демобілізації у 2016 році Сергій працював на підприємствах у м. Чернігів.

З початком повномасштабного вторгнення, у лютому 2022 року Сергій добровільно вступив до сил оборони міста Чернігова. Після зняття облоги міста продовжив службу у своїй військовій частині. З серпня до листопада 2023 року Сергій воював в районі міста Сіверськ на Донеччині. Там він отримав поранення, але після лікування у квітні 2024 року повернувся до своєї частини.

14 квітня 2024 року військовий героїчно загинув, виконуючи бойове завдання. Похований Герой у місті Чернігів. Невтішними залишилась дружина , дві доньки, мати, брат-близнюк та дві сестри.

Народився Анищенко Віталій 6 червня 1966 року в місті Теміртау, Карагандинської області. Згодом родина переїхала в Україну, навчався у міській школі №1, у 1984 році закінчив Сосницьке СПТУ №9 за спеціальністю тракторист-машиніст.

В 1984-1986 роках проходив військову строкову службу.

Після повернення зі служби працював на Щорському електромеханічному заводі. З 2006 по 2015 роки був приватним підприємцем.

26 грудня 2022 року Віталій Анищенко був призваний за мобілізацією Корюківським РТЦК та СП і добровільно став до лав Збройних Сил України.

Захищав рідну землю на посаді заступника командира бойової частини.

Після обстрілу ворогом з 14 серпня 2023 року вважався безвісти зниклим. Підтвердження про його загибель рідні отримали більше ніж через рік… Будучи вірним військовій присязі українському народу, мужньо виконавши  військовій обов’язок в бою за Україну, її свободу і незалежність Віталій загинув  під час виконання бойових завдань.

Володимир Потеряйко народився 27 листопада 1994 року у селі Слобідка. Крім найстаршого Володимира, у сім’ї ще три сини.

Закінчивши Харківську школу, вступив до Сокиринського СПТУ, де здобув професію тракториста. Закінчивши навчання, працював механізатором у ТОВ "ТАС Агро Північ". Любив техніку, зокрема й сільськогосподарську, і легко її освоював. Праця на ній приносила йому задоволення.

Чоловіка мобілізували на військову службу 17 травня 2024 року. 11 липня 2024 року — останній день, коли Володимир виходив на зв’язок із рідними.

Понад рік боєць вважався зниклим безвісти. Як стало відомо, загинув він 13 липня 2024 року під час виконання бойового завдання на території Донецької області.