Загиблі герої Чернігівщини: Радченко Євгеній. Вовк Ігор. Шостак Ігор

Євгеній Радченко народився 21 травня 2004 року. Навчався в Чернігівській школі №14, а по закінченню здобував фах у Чернігівському професійному ліцеї залізничного транспорту.

"Захоплювався шахами, брав активну участь у різних спортивних змаганнях, де успішно здобував медалі. А згодом за покликом душі пішов служити до лав Збройних Сил України. Вправно навчався на оператора дронів", — пишуть про Євгенія у громаді.

Сім’я, рідні, друзі, бойові побратими дуже любили Євгенія і поважали юнака за його чесність, порядність, щирість та завзятість.

Загинув 21-річний боєць 1 серпня 2025 року. Попрощалися з ним та поховали захисника 11 серпня у селі Новий Білоус. У нього лишилися мама та сестричка.

У Ніжині прощалися зі старшим солдатом Ігорем Вовком.

11 серпня у соборі Всіх Святих у Ніжині прощалися зі старшим солдатом Ігорем Вовком. Суспільне поспілкувалося з рідними загиблого.

Ігор Вовк народився 5 липня 1992 року в селі Бурківка (нині Крутівська громада) на Ніжинщині.

Як розповів Суспільному брат загиблого Вадим Вовк, у 1996 році померла мама, тому з 1997-го Ігор навчався у школі-інтернаті в селі Красний Хутір. Далі хлопець здобув фах агронома у Білоцерківському національному аграрному університеті.

За словами брата, до вступу на службу Ігор працював вантажником супермаркету "АТБ" у Білій Церкві.

"Він любив грати в більярд, боулінг та слухати музику. Був патріотом, світлою, доброю людиною. Завжди приходив на допомогу, хто б не попросив", — згадує брат.

У червні 2024 року Ігор мобілізувався до лав ЗСУ. Служив у 150 окремому розвідувально-ударному батальйоні.

3 серпня 2025 року військовий загинув під час виконання бойового завдання під селом Кучерів Яр Покровського району, що на Донеччині.

Поховали Ігоря Вовка на кладовищі у рідній Бурківці. У нього залишилися два брати.

Загинув наш земляк, захисник України – 38-річний коропчанин Ігор Михайлович ШОСТАК.

Ігор Шостак народився 21 серпня 1986 року в Коропі, закінчив Коропську школу. Навчався на менеджера-економіста.

Трудився в столиці – працював на СТО. Згодом розпочав власну справу – займався професійним фарбуванням авто, важко працював.

Пізніше, із турботою про власне здоров’я та здоров’я своєї родини, Ігор змінити рід діяльності – зайнявся автоперевезенням.

Ігор був чудовим чоловіком, турботливим батьком двох синів, надійною опорою для своєї родини та добрим другом для багатьох.

Земляки пам'ятатимуть його як сміливу, чесну та відважну людину, завжди готову прийти на допомогу.

Ігор Шостак хотів стати на захист рідної землі зі зброєю в руках у перший день повномасштабного вторгнення. Але через те, що не мав за плечима строкової служби, чоловіка не прийняли до лав оборонців.

Із найперших днів вторгнення рф він волонтерив своїми робочими бусами по всій Україні.

Згодом став до служби у військах спеціального призначення.

Із позивним «Termit» три роки відважно боровся за нашу свободу.

Життя захисника обірвалося на Харківщині під час виконання бойового завдання, куди він поїхав, замінивши побратима.

Його так чекали у рідному Коропі, куди він мав приїхати, поїхати на Десну, на риболовлю. Шкода і боляче…

Прощання із Героєм відбудеться на Київщині, де захисник проживав зі своєю сім’єю.