Загиблі герої Чернігівщини: Саченко Олександр. Труш Володимир. Юрченко Олексій

Олександр Саченко народився 28 жовтня 1979 року в селі Грабівка Куликівської громади. До 1991 року навчався у Грабівській школі. У 1991 разом із мамою переїхав до міста Радомишль Житомирської області, де й закінчив школу. Після закінчення школи повернувся у рідне село. Навчався у Куликівському СПТУ-30, де здобув фах тракториста.

Після навчання працював трактористом у колгоспі в Грабівці. Далі – строкова служба, після якої знову повернувся до роботи в рідному селі. У 2001 році одружився. Став батьком сина Андрія і доньки Вікторії. До мобілізації працював у Київській області на комбікормовому заводі.

24 березня 2024 року Олександра Саченка мобілізували до лав ЗСУ. Служив боєць на посаді номера обслуги механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти. У складі своєї військової частини воював під Покровськом Донецької області.

З 25 травня 2024 року Олександра вважали безвісти зниклим. Цей день визнаний офіційно датою загибелі захисника.

Поховали воїна у рідній Грабівці.

Молодший сержант Володимир Труш (15.05.1991-5.08.2025) народився в м. Кілія, на Одещині. Зростав та навчався в Носівській школі №4, після цього продовжив здобуття професійної освіти за спеціальністю газозварювальника в профільному закладі столиці. Працював за професією.

З початком антитерористичної операції у 2014-му Володимир став на захист України.

Його війна тривала усі ці роки. З початку повномасштабного вторгнення він у складі свого підрозділу обороняв Чернігівщину, Харківщину, Донеччину.

Останнє місце служби - 36 бригада морської піхоти, де він був командиром відділення.

На Донеччині він прийняв свій останній бій. В районі населеного пункту Предтечине під час виконання бойового завдання чоловік загинув. Сталося це 5 серпня 2025 року.

Олексій Юрченко народився 5 січня 1988 року в селі Хоробичі. Після закінчення місцевої школи здобув фах слюсаря з ремонту автомобілів, а потім — стоматолога-ортопеда в Чернігівському базовому медичному коледжі.

"Він умів творити руками й серцем. Згодом почав працювати на будівництві, плекав родину, цінував тиху радість буденних днів", — повідомляє Городнянська міська рада.

У 2023 році Олексій долучився до лав Збройних сил України.

Загинув 5 червня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку.