Сергій Іванович Прокопчук народився 28 квітня 1983 року в м. Бобровиця. Навчався в Бобровицькій ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2, яку закінчив у 2000 році. Був відмінником у навчанні. Потім вступив на навчання до Професійно-технічного училища №9 м. Київ. Училище також закінчив на відмінно, з відзнакою. Отримав спеціальність електрозварювальника-коваля.
У 2001 році був призваний на строкову військову службу. Після служби в армії розпочав роботу за своєю професією на Дарницькому вагонному заводі.
В 2003 році був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ у підрозділ «Беркут».
Потім Сергій Іванович працював на різних підприємствах на посадах інспектора-охоронника. Останнім місцем роботи був Броварський алюмінієвий завод.
У 2014 році Сергій Іванович одружився, в сім’ї народилися дві донечки. Був люблячим чоловіком та батьком.
24 лютого 2022 року Сергій Прокопчук призваний на військову службу і приступив до виконання своїх обов’язків із захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України.
Мужній воїн не обирав легких шляхів, він воював за Україну в найгарячіших точках, виконував надскладні бойові завдання.
29 червня 2024 року Сергій Іванович загинув під час безпосередньої участі в бойових діях проти російського ворога в Донецькій області. Близько року Герой вважався зниклим безвісти, але проведена експертиза ДНК підтвердила загибель військовослужбовця.
Молодший сержант Сергій Прокопчук назавжди залишився відданим Військовій присязі на вірність українському народу, мужньо виконав свій військовий обов’язок в бою за Україну, її свободу і незалежність.
У вічній скорботі залишилася родина: дружина Аліна Анатоліївна, доньки Олександра та Дар’я, сестри Віта Іванівна та Галина Іванівна.
Рідні Героя згадують, що Сергій Прокопчук завжди був життєрадісним та добрим. Мав дуже багато друзів, ніколи не залишав людей у біді й завжди був підтримкою для своєї сім’ї та сестер.
Під час телефонної розмови з дружиною він сказав свої останні слова: «Передай всім, кого я знаю, що я всіх люблю».
Трагічність долі в тому, що родина Прокопчуків втратила двох найрідніших людей, адже рік тому, 03 серпня 2024 року, на фронті загинув молодший рідний брат Героя – старший сержант Костянтин Іванович Прокопчук.
Він загинув у Донецькій області при виконанні бойового завдання, прикриваючи особовий склад взводу під час перегрупування.
Олег Мишко народився 27 вересня 1981 року в селі Великий Листвен на Городнянщині. Як розповів Суспільному його командир Павло, строкову службу чоловік проходив у прикордонних військах у 1999-2000 роках. А 24 лютого 2022 року добровольцем пішов воювати. За словами побратима Дмитра Рафальського, кілька років до повномасштабного вторгнення Олег працював у Польщі, а дізнавшись про наступ росіян, повернувся в Україну.
"Він за добу виїхав з Польщі, зі складнощами добрався до Києва. А до Чернігова взагалі ледве вдалося йому потрапити, бо тоді навпаки — всі прямували у зворотному напрямку. Ми йому знайшли зброю, у 2022 році це було простіше зробити. Так ми з ним і познайомилися. Разом обороняли Чернігів у складі роти контрдиверсійної боротьби. Вже пізніше перейшли у розвідку, потім в артилеристи", — розповідає Дмитро.
Сержант Олег Мишко воював у Білогорівці, на Сумщині, потім був Донецький напрямок. Загинув 25 липня 2025 року на Луганщині.
"Він був із тих людей, хто перший вийде на зустріч з ворогом і останній піде з поля бою, прикриваючи усіх своїх. В першу чергу він думав про побратимів, а вже потім про себе", — говорить Дмитро.
У загиблого залишилися мама, брат, цивільна дружина і троє дітей.
Коментарі
Дописати коментар