Загиблі герої Чернігівщини: Корнієнко Микола. Купрієнко Сергій. Самойленко Борис

Микола Володимирович Корнієнко народився 17 грудня 1998 року в місті Мена. Навчався у Менській районній гімназії, закінчив 10 класів. Захоплювався спортом, відвідував тренажерний зал, любив заняття зі штангою.

Після школи здобув професію кухаря у Сосницькому професійному аграрному ліцеї. Хоч офіційного місця роботи не мав, завжди шукав заробіток, аби допомогти матері. Був спокійним, працьовитим, добрим сином.

У травні 2023 року отримав повістку і вже 27 липня пішов служити до лав Збройних сил України. Захищав Батьківщину у складі механізованого батальйону на посаді номера обслуги. 30 жовтня 2023 року був його перший бій — у районі села Степове Покровського району Донецької області, де Микола зник безвісти. Територію поля бою захопили російські військові і тіла загиблих забрали теж. 

Увесь цей час Воїн вважався безвісти зниклим. Після тривалих пошуків і проведення експертиз тіло Героя передали в Україну у жовтні 2024 року. Остаточно особу Миколи підтвердили восени 2025 року. 

Микола не мав власної родини, але залишив по собі світлу пам’ять — у серцях мами, двох братів, сестри, друзів і всіх, хто його знав. Рідні згадують його як лагідного, спокійного хлопця, який завжди поспішав допомогти.

Поховали Миколу Корнієнка 14 жовтня на центральному кладовищі міста Мена з військовими почестями. Віддати шану Захиснику прийшли його рідні, друзі, побратими, представники влади та місцевого самоврядування.

Солдат Микола Корнієнко нагороджений медаллю «За військову службу Україні».

Старший сержант Сергій Купрієнко на псевдо Купер поліг 12 жовтня 2025 року біля села Зоря на Чернігівщині. Під час бойового завдання воїн зазнав смертельного поранення. Йому назавжди 30.

Сергій народився 17 жовтня 1994 року в місті Новгород-Сіверський Чернігівської області. Закінчив місцеву гімназію №1 імені Бориса Майстренка. Потім навчався у Козелецькому фаховому коледжі ветеринарної медицини БНАУ, а у 2018 році закінчив Сумський національний аграрний університет за спеціальністю «Ветеринарна медицина». У шкільні та студентські роки захоплювався футболом і мріяв про кар’єру футболіста.

У липні 2021 року підписав контракт із Державною прикордонною службою. Обіймав посаду інспектора прикордонної служби 2-ї категорії – інструктора групи спеціальних та штурмових собак відділення кінологічного забезпечення та протимінної діяльності першої прикордонної комендатури 105 прикордонний загін імені князя Володимира Великого.

«Мій чоловік був надзвичайно доброю, щедрою, товариською людиною, завжди готовою прийти на допомогу іншим. Його доброта не була показною. Він допомагав непомітно, не чекаючи подяки, і саме тому його вчинки запам’ятовувалися надовго. Для мене він був надійною опорою. Тихий і спокійний, він завжди знаходив спосіб підтримати й розрадити. Умів слухати, розуміти і робити життя яскравішим. У його серці жила любов до рідної землі, і за неї він віддав усе. Тепер він – у вічності, у небі, у наших серцях. І поки ми пам’ятаємо його – він живе», – написала дружина Ірина.

Поховали Сергія Купрієнка на Покровському кладовищі в місті Новгород-Сіверський.

У нього залишилися батьки та дружина.

Борис Самойленко народився 14 квітня 1978 року в Чернігові. Навчався у школі №13. Після закінчення дев'яти класів пішов до вечірньої школи.

Працював на виробництві металопластикових дверей.

Як розповіла Суспільному кума загиблого Світлана, Борис любив рибалити.

У липні 2025 року Бориса Самойленка мобілізували до лав ЗСУ.

Загинув воїн 29 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання на Харківщині.

Поховали у Чернігові на кладовищі "Ялівщина" 13 жовтня.

У нього залишилися дружина, мама і сестра.