Загиблі герої Чернігівщини: Ященко Микола. Литвин Василь. Петровський Павло

Микола Ященко народився 19 жовтня 1983 року у селі Григорівка на Бахмаччині. Проживав у селищі Нове (нині Дмитрівської громади Ніжинського району). Закінчив Рубанську школу.

Строкову службу проходив у місті Гайсин Вінницької області. Повернувшись, працював в охоронній фірмі у Києві, потім столяром на меблевих фабриках у Полтаві та Чернігові.

Як розповіли Суспільному в Дмитрівській громаді, одружившись, чоловік проживав у селі Шибиринівка (нині Михайло-Коцюбинська громада).

У липні 2015 року його призвали до лав ЗСУ. Був учасником АТО. У 2016 році демобілізувався. А з 2022 року знову долучився до лав ЗСУ та став на захист України.

За інформацією, яку надав Суспільному чернігівський історик Сергій Лаєвський, боєць брав участь в обороні Чернігова разом зі своїми побратимами зі 119-ї окремої бригади територіальної оборони. Пройшов гарячі точки Чернігівщини, Донеччини, Сумщини та Луганщини.

Молодший сержант Микола Ященко був командиром стрілецького відділення 1 батальйону територіальної оборони військової частини А 7042.

Загинув Микола Ященко 29 серпня 2025 року, виконуючи бойове завдання на Луганщині.

Попрощалися з бійцем у Катерининському храмі в Чернігові, поховали на кладовищі "Яцево". У нього залишилися мати, дружина та двоє неповнолітніх дітей.

Василь Литвин народився 27 березня 1980 року в селі Мамекине Новгород-Сіверського району. Він був молодшим у родині.

За інформацією, яку надав Суспільному чернігівський історик Сергій Лаєвський, закінчивши 9 класів, хлопець продовжив навчання профтехучилищі у Новгороді-Сіверському, де здобув фах тракториста-машиніста.

Потім проходив строкову службу в Десні. Повернувшись, працював у колгоспі разом із батьком у рідному селі.

У 2000 році вступив до Чернігівського ПТУ №1. З того часу проживав у Чернігові, після навчання працював на заводі "Хімволокно" оператором.

У 2002 році чоловік одружився, у подружжя народився син.

У 2003-2008 роках Василь Литвин працював газоелектрозварювальником на підприємстві "Домобудівник".

У 2008 році сім'я переїхала до села Андріївка, де Василь працював трактористом у ТОВ "Еко Енерджі Україна". У 2009 році у подружжя народилася дочка.

З початком повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2022 року, чоловік став на захист України.

Загинув сержант ЗСУ Василь Литвин 29 серпня 2025 року під час бойових дій на Донеччині.

Попрощалися з бійцем у Катерининському храмі у Чернігові, поховали в селі Андріївка.

Павло Петровський народився 20 серпня 2001 року в Чернігові. Після школи здобув фах комп’ютерного інженера, працював експедитором, та в 2021 році життєвий шлях привів його до військової служби. З того часу він став до лав Національної гвардії України, а останні два роки проходив службу у 27 полку рідного міста.

Повномасштабне вторгнення Павло зустрів зі зброєю в руках. Він зарекомендував себе як дисциплінований, відповідальний і мужній воїн, який завжди вимогливо ставився до себе й сумлінно виконував кожне завдання.

14 вересня 2024 року, під час виконання бойового завдання, життя Павла обірвалося внаслідок ворожої атаки fpv-дроном. Разом із ним загинув майор Олексій Ганжа, а згодом у лікарні від поранень помер майор Олександр Білоус.

За мужність і відданість Україні він був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).