Скорботні жнива війни: Лісовий Олександр. Борщ Володимир. Аршиннік Володимир

Олександр Лісовий народився 03.10.1975 року у Васьківцях, в сім’ї колгоспників. Тут минули його дитинство і юність. Тут закінчив дев’ять класів місцевої школи. Продовжив навчання у Сокиринському СПТУ, де здобув професії тракториста-машиніста та бджоляра. Деякий час працював у колгоспі “Жовтень”.

У 1993 році був призваний до лав Збройних Сил України. Після армії повернувся в село, працював трактористом, потім - водієм у ремонтно-будівельному управлінні у місті Славутич. Тут познайомився зі своєю майбутньою дружиною Тетяною. Одружилися, народили і виховали двох дітей – сина Дмитра, який з перших днів війни став на захист України, та доньку Ярину. Дочекався внуків – двох хлопчиків і трьох дівчаток.

Олександр був доброю, чесною людиною. Мав гарні стосунки з односельчанами, нікому не відмовляв, коли до нього звертались за допомогою. По можливості допомагав ЗСУ.

Він жив, будував плани на майбутнє. Та невблаганна смерть розпорядилась по-своєму. Не дожив, не добудував, не зробив… Йому назавжди залишилось 49.

Володимир Борщ народився 26 липня 1987 року.

Помер військовий 25 вересня 2025 року.

Попрощалися та поховали Володимира Борща в Ніжині.

Володимир Аршиннік народився 28 серпня 1992 року в селі Ліски на Менщині. Навчався у Лісківській школі, після дев’яти класів вступив до Чернігівського професійно-будівельного ліцею №18, де здобув професію електрогазозварювальника і муляра.

У 2009 році проходив строкову службу в армії, а вже у 2010-му підписав контракт і продовжив служити у ЗСУ.

З 2014 року — учасник АТО. Згодом проходив службу у 169-му Навчальному центрі імені князя Ярослава Мудрого (у селищі Десна), де у званні старшого сержанта працював інструктором, навчаючи молодих бійців військової справи.

"Наші чоловіки, які проходили навчання в центрі, завжди хвилювалися. Але коли бачили там Володимира, його доброзичливе ставлення, то відчували впевненість у своїх силах", — згадує староста Лісківського старостинського округу Олена Стародуб.

30 вересня 2025 року чоловік помер.

"Володимир був доброю, товариською людиною, завжди підтримував здоровий спосіб життя, любив і цінував маму. У нього було багато друзів і побратимів, які щиро поважали його. На жаль, власної сім’ї він не мав. У непоправному горі залишилися мама та сестра", — пишуть у громаді.

Попрощалися та поховали Володимира Аршинніка у рідному селі Ліски.