Загиблі герої Чернігівщини: Ценцеря Юрій. Максименко Михайло. Моісєєв Олексій. Солонець Олександр

Юрій Ценцеря народився 27 серпня 1987 року у селищі Талалаївка. Закінчив Талалаївську середню школу І-ІІІ ступенів, де здобув неповну середню освіту. У 2005 році закінчив навчання у Дігтярівському професійному аграрному ліцеї та отримав професію секретаря керівника-оператора комп'ютерного набору.

З 2006 по 2007 рік проходив строкову військову службу у лавах Збройних Сил України. З 2008 по 2010 рік служив у органах МВС України. До 2015 року працював у різних сферах діяльності.

Призваний на військову службу за контрактом 26 травня 2021 року Срібнянським ОРТЦК та СП.

18 грудня 2024 року військовий загинув, виконуючи бойове завдання під час захисту Батьківщини.

Поховали бійця на центральному кладовищі у селищі Талалаївка.

Михайло Максименко народився 18 травня 1997 року у Ніжині. 

Мишко ріс допитливим, мав добре серце і легкий характер. Змалку приносив додому всіх покинутих і хворих кошенят і цуценят. Мав багато друзів. Вдома ще дитиною у міру своїх сил завжди допомагав мамі і дідусю з бабусею. Коли лишився вдвох з мамою, став їй надійною опорою, справжнім чоловіком, господарем у обійсті. Він мав мрії, в нього була чудова дівчина, з якою хотів створити сім’ю, народити дітей. Мишко хотів подорожувати, показати своїм дітям світ. Але не встиг, війна забрала у Михайла і його мами.

Михайлик був щирою, світлою, доброзичливою людиною, завжди готовим допомогти іншим. Його доброта, відповідальність та працелюбність проявлялись у всьому – у навчанні, в роботі, у щоденному житті. Він був тим, на кого можна покластися, хто не шукав легких шляхів і завжди йшов вперед з гідністю.

До четвертого класу Михайло навчався у ЗОШ № 14 міста Ніжина, з п’ятого класу – у ЗОШ № 7. Закінчивши у 2013 році дев’ять класів, вступив до Київського вищого професійного училища імені В.С. Кудряшова. Після його закінчення у 2017 році здобув професію «Слюсар з ремонту рухомого складу 3 р., Помічник машиніста електровоза. Помічник машиніста тепловоза».

Трудову діяльність Михайло розпочав 20.02.2017 р. в КП «Київський метрополітен» СП «Електродепо «Дарниця» на посаді слюсаря з ремонту рухомого складу 3 р.. З 01.06.2017 р. його перевели на посаду слюсаря з огляду та ремонту локомотивів 4 р.

У 2019–2020 рр. проходив строкову службу.

03.08.2022 р. мобілізований до Національної гвардії України в/ч 3082 на посаду кулеметника.

12.10.2024 р. переведений до в/ч 3018 на посаду навідника оператора взводу оперативного призначення.

25.10.2024 р. під час виконання бойового завдання в південно-західній околиці смт. Стельмахівка Сватівського району на Луганщині Михайло отримав бойове поранення.

15.12.2024 р. о 17 год. 05 хв. від отриманих поранень він помер в ДУ ГМКЦ МВС України м. Київ.

Нагороджений знаком «Почесний працівник метрополітену» (посмертно, 2025 р.).

Михайло був мужнім захисником своєї країни, який без вагань став на її захист у найтяжчі часи. Його рішучість, сміливість і відданість Батьківщині є прикладом справжнього героїзму. Він не зламався перед обличчям небезпеки, прийнявши долю воїна з гідністю та честю.

Нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).

Олексій Моісєєв народився 12 липня 1976 року у місті Бровари. Певний час жив у Рязані, куди переїхала сім'я разом з батьком-військовим. Після школи здобув професію слюсаря і працював за фахом. У 2009 році повернувся до України разом із родиною, спочатку жив у Броварах, а згодом в Ічні.

Ставши до лав Збройних Сил України, військовий служив стрільцем, захищаючи Україну на Донеччині, де і загинув 15 грудня 2024 року внаслідок мінно-вибухової травми, несумісної із життям.

Попрощалися із солдатом Олексієм Моісєєвим 20 грудня в Ічні, поховали на місцевому кладовищі на Бойні.