Маловідомі куточки Чернігова: мікрорайон "Айстра"

Айстра – район відносно новий. Тут не знайдеш звичних для інших частин приватної забудови Чернігова старих будиночків: більшість будівель доволі міцні, але не історичні:

-Цей район з’явився у 1990-му році: почали роздавати ділянки під забудову. Спочатку тут було волошкове поле. Потім волошкове поле вирішили віддати під дачні будиночки. А у 1990-му році вирішили роздати під забудову, – розповідає мешканець Айстри пан Василь.

Але 9 років, до липня 1999-го, район відносився не до Чернігова, а до Чернігівського району – до Радянськослобідської сільради (зараз Радянська Слобода зветься Трисвятською Слободою, - прим.). «Міська» історія району почалася лише після рішення міської ради Чернігова «Про зміну меж міста Чернігів» від 8 липня 1999-го. Тобто саме цього року Айстра святкує міні-ювілей – 25 років з входження району до складу Чернігова.

Знаходиться Айстра між Шерстянкою та Хімволокном та межує з вулицею Народного руху (колишньою Ціолковського). Складається мікрорайон з шістьох вулиць: Білогірської, Льговської, Славутицької, Слов’янської, Світанкової та Солов’їної.

Свою назву мікрорайон отримав не від квитів:

-Айстра – тому, що тут недалеко є критичний об’єкт. В нього за Радянського союзу була назва «Айстра». І звідти цей посьолок вирішили називати Айстрою, – пояснює пан Василь.

Самі мешканці називають свій район спокійним й кажуть, що серед місцевих злочинності не помічали: хоча кілька років тому на Айстрі були крадіжки, втім, як виявилося, робили їх «приїжджі»:

-Район звичайний. Наприклад, в нас можна залишити автівку з відкрити вікнами й ніхто до неї лазити не буде. Район, я не скажу, що прямо суперовий, але дуже добрий район. Ніхто не краде. Були випадки колись, але це була угрупована злочинність – немісцеві, – розповідає волонтер та житель Айстри пан Богдан.

 Облога Чернігова російсько-білоруськими окупантами не оминула Айстру. Хоча зараз на районі не так вже й легко помітити сліди руйнувань (як говорять, за два роки багато хто з айстрівців навіть посічені уламками паркани поміняв), вони є. Й не тільки ззовні, а й у середині будинків. 

Місцеві говорять, що облога зґуртувала айстрівців: хтось з них пішов в армію, інші – допомагали тим, хто залишився:

Далеко не кожен під час облоги був готовий їхати на Айстру, адже наближеність району до межі міста, створювала загрози: Айстру обстрілювали. Одним з тих, хто привозив гуманітарку на район був місцевий мешканець Богдан. Хоча розвозив допомогу він не тільки на Айстру, але не забував й про тих, хто лишався тут:

-Коли я привозив перший раз гуманітарку, то казав: «Люди! Станьте просто в чергу, тут всім всього вистачить». Але були ті, хто, умовно, встигнув закупитися – вони брали собі консерви. Цим людям я повторно нічого не давав. А були люди, які забирали макарони. Тож я їм «зверху» ще чогось надавав – або ще одну пачку макаронів. Тобто в нас не було купи гуманітарки в цей момент, – згадує Богдан.

У підсумку, під час навали окупантів Айстра встояла, чим допомогла встояти й Чернігову. Але і зараз айстрівці, як й всі українці, чекають на нашу перемогу.

Джерело