Наукова еліта Чернігівщини: Гедройц Костянтин

Костянтин Каетанович Гедройц народився 6 квітня 1872 року в містечку Бендери (нині Республіка Молдова) у родині військового лікаря. Закінчив Київський кадетський корпус. По завершенні навчання його скерували до Михайлівського артилерійського училища. Проте 1892 року К. К. Гедройц полишив військову кар'єру і вступив до Петербурзького лісового інституту. Закінчивши його у 1898 році, а згодом і Петербурзький університет, де посилено вивчав хімію та фізику, працював у сільськогосподарській хімічній лабораторії міністерства землеробства.

Сферою наукових інтересів Костянтина Каетановича стали ґрунти, зокрема хімічні та фізичні процеси в них. Досліджуючи це питання, він взяв участь в організації агрохімічного відділу створеної 1911 року Носівської сільськогосподарської дослідної станції на Чернігівщині (Україна). Саме з нею пов'язана наукова слава цього талановитого вченого. Результати досліджень К. К. Гедройца на Носівській сільськогосподарської станції (1912—1929) стали «золотим фондом» російської й української ґрунтово-агрохімічної науки.

Пропрацювавши консультантом на станції, К. Гедройц з 1922 року очолив її агрохімічний відділ. Результатом багаторічної наукової та практичної роботи стало вчення про ґрунтові колоїди та їхню роль в утворенні ґрунту та його родючості. Вчений описав «ґрунтовий вбирний комплекс».

Вчений розробив нові принципи класифікації ґрунтів, що базувалася на складі обмінних катіонів.Запропонував поділ ґрунтів на насичені й ненасичені основами. Виділив чотири основні ґрунтові типи: латеритний, підзолистий, чорноземний і солонцевий.

Гедройц з'ясував природу солонцюватості ґрунтів, пов'язавши властивості солонців з наявними у ґрунтово-вбирному комплексі іонами натрію. Вчений встановив стадії еволюції засолених ґрунтів: солончак ${\displaystyle \to }$ солонець ${\displaystyle \to }$ солодь.

Гедройц розробив багато методів хімічного аналізу ґрунтів.

Вчений розробив способи хімічної меліорації ґрунтів (гіпсування і вапнування), використовуючи дослідження ґрунтово-вбирного комплексу. Багато часу приділяв поліпшенню поширених на Чернігівщині солонцюватих і кислих ґрунтів. За цю роботу Костянтин Каетанович був удостоєний Державної премії імені В. І. Леніна (1927), отримав звання члена-кореспондента АН СРСР, а згодом і академіка.

1927 року обраний президентом Міжнародної асоціації ґрунтознавців.

З 1930 року керував агрохімічною лабораторією Довгопрудненського дослідного поля (поблизу Москви).

За деякими даними, 1932 року в період масових сталінських репресій вченого арештували, що сильно підірвало його здоров'я. Того ж 1932 року Констянтин Гедройц помер у Москві.

Джерело