Загиблі герої Чернігівщини: Печорний Денис. Откидач Олександр. Герасименко Василь

Денис Печорний народився 15 листопада 1986 року. Навчався та жив у селі Смолин.

Долучившись до лав ЗСУ, був розвідником піхотного батальйону.

Загинув солдат 14 листопада 2024 року під час виконанні бойового завдання поблизу Мирнограда Покровського району на Донеччині.

Попрощалися та поховали Дениса Печорного у селі Смолин Гончарівської громади. У загиблого залишилася мати.

Солдат Олександр Откидач народився 3 серпня 1980 року в селі Митченки Ніжинського району. Після закінчення школи, працював в колгоспі.

В умовах повномасштабної війни долучився до лав Збройних Сил України. Загинув 11 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання на північно-східному напрямку.

Провели в останній путь та поховали військового 20 жовтня 2024 року в рідному селі.

Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Василь Андрійович ГЕРАСИМЕНКО народився 14.01.1970 року в селі Синявка Менського району. Коли хлопчику було пів року, родина переїхала в село Волосківці. Тато Василя помер від нещасного випадку, тож він ріс із мамою та бабусею.

Після закінчення Волосківської школи навчався в Конотопському будівельному технікумі. Потім два роки строкової служби в армії. Далі деякий час працював у колгоспі робітником на пилорамі.

У 90-х роках закінчив в Київську вищу школу МВС України, після чого працевлаштувався до Менського відділу міліції. Розпочав кар’єру в патрульно-постовій службі, далі став постовим ізолятора тимчасового тримання (ІТТ). Затим 12 років пропрацював начальником ІТТ. Вийшов на пенсію за вислугою років 2008 року. На пенсії займався будівництвом.
Був одружений, з дружиною виховували двох синів, дочекалися двох невісток, онучку.
– Мій тато – був найкращий батько, дідусь, а для мами – найкращий чоловік, – розповідає син Артем. – Завжди всім допомагав, любив нас, завжди навчав і давав настанови на життя. Хороший товариш і хороший співробітник.

Василь Андрійович перебував на обліку у першому відділі Корюківського РТЦК та СП. 20 жовтня 2023 року згідно з Указом Президента України був призваний по мобілізації у Збройні Сили України. Службу проходив у званні сержанта, на посаді номер обслуги мінометного розрахунку мінометного взводу мінометної батареї механізованого батальйону військової частини А4007.

Відданий військовій присязі на вірність українському народові, виконуючи військовий обов'язок з оборони та відсічі збройної агресії російської федерації проти України, Василь ГЕРАСИМЕНКО загинув 12 грудня 2023 року внаслідок артилерійського обстрілу противника біля населеного пункту Покровського району Донецької області.

Протягом 9 місяців вважався зниклим безвісти, і рідні ще плекали надію на його повернення з війни. Та 19 вересня 2024 року остання надія розбилася об звістку про загибель найріднішої людини.

За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку Указом Президента України "Про відзначення державними нагородами України" від 16 січня 2025 року №35/2025 Василь ГЕРАСИМЕНКО нагороджений орденом “За мужність” III ступеня (посмертно).