Загиблі герої Чернігівщини: Карпухно Олександр. Манойленко Микола. Покотіло Андрій
Олександр Карпухно народився 7 червня 1984 року в селі Шевченкове Прилуцького району. Освіту здобував у Малодівицькій середній загальноосвітній школі. Після закінчення школи вступив на навчання до Чернігівського ПТУ та оволодів майстерністю кошикарства (лозоплетіння).
Працював на посаді фуражира на фермі відділення ТОВ «Земля і воля» в селі Щаснівка.
З початком вторгнення армії російської федерації на територію України 24 лютого 2022 став на захист Батьківщини.
Захисник загинув 5 грудня 2024-го в Луганській області.
У загиблого військовослужбовця залишились родичі: мама Ганна Андріївна, брати Володимир та Віктор.
Микола Манойленко народився 8 вересня 1991 року в селі Диханівка на Городнянщині. З ранніх років Микола був прикладом працьовитості та людяності. У 2008 році закінчив одинадцять класів Дроздовицької школи, згодом здобув професію електрика-зварювальника в Замглайському аграрному училищі. Проживав у селі Дроздовиця разом із сім’єю, будуючи своє життя та мріючи про краще майбутнє для своїх рідних і країни.
У квітні 2023 року він був призваний за загальною мобілізацією. Микола без вагань став на захист Батьківщини, бо знав: свобода України — понад усе. 5 грудня 2024 року, під час виконання бойового завдання на сході нашої держави, він загинув, ставши ще одним янголом-охоронцем України.
Загинув захисник 5 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання на східних рубежах.
Захищаючи нас від ворога, під час виконання бойового завдання загинув Покотіло Андрій, випускник Семенівського ЗСО І-ІІІ ступенів №1.
Молодший сержант Андрій Покотіло пройшов навчання в Польщі. Вмів водити «Хаймерси» та набув навички гранатометника. За короткий період, як командир протитанкового відділення та водій-гранатометник 37-ї бригади морської піхоти, пройшов бойовий шлях від Чорноморська, Миколаєва, Добропілля, Золотої Ниви, Авдіївки.
7 червня 2023 року Андрій Юрійович прийняв свій останній бій та навіки поліг біля населеного пункту Велика Новосілка, що під Волновахою.
Понад рік воїн вважався зниклим безвісти, однак, на жаль, нещодавно рідні отримали сумну звістку — Воїн повертається додому на щиті.
Поховали Андрія Юрійовича 10 грудня 2024 року на Одещині, де живе його родина.
Коментарі
Дописати коментар