Загиблі герої Чернігівщини: Мурашко Василь. Москалець Костянтин. Друзь Валентин

Василь Мурашко народився 23 грудня 1969 року в селі Олександрівка . Освіту здобував у місцевій школі, потім навчався в Бобровицькому сільськогосподарському технікумі.

Довгий час, близько 20 років, працював у поліції м. Київ. 

З початком повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну за покликом серця, як доброволець, увійшов до складу Київської територіальної оборони. У квітні 2023 року приступив до військової служби за контрактом у складі Національної гвардії України.

Василь Миколайович Мурашко загинув 16 лютого 2024 року поблизу населеного пункту Сватове на Луганщині під час виконання бойового завдання у ході ведення бойових дій. 

Костянтин Олександрович Москалець народився 27 липня 1993 року в Мені. У 2010 році закінчив Менську районну гімназію, а вже у 2015 році здобув вищу освіту за спеціальністю «соціальна робота» в Чернігівському національному технологічному університеті.

Протягом 2015–2016 років проходив строкову службу в лавах ЗСУ в місті Самбір. Після демобілізації працював менеджером на ТОВ «Нептун».

Друзі згадують Костянтина як серйозного та відповідального товариша, на якого завжди можна було покластися. У родині він був надійною підтримкою для мами й меншої сестри. 

13 травня 2022 року Костянтина мобілізували до Збройних сил України. У складі окремого підрозділу зв’язку він виконував бойові завдання у різних регіонах України: в Сумській, Київській областях, у Чорнобильській зоні, на Донбасі — в Костянтинівці, Бахмуті.

5 листопада 2024 року Костянтина перевели до стрілецького батальйону. У званні старшого солдата на посаді стрільця-оператора він захищав рідну землю від ворога. 20 грудня 2024 року під час ворожих штурмових дій у Курській області рф Воїн загинув, віддавши життя за свободу й мирне небо над Україною.

У жалобі залишилися мама, менша сестра, батько та 81-річний дідусь.

Поховали Героя на центральному кладовищі рідного міста.

24 грудня 2024 року Ніжин провів в останню путь свого Захисника — Валентина Друзя.

Утрата найкращих синів України назавжди закарбовується у пам'яті та стає гірким нагадуванням про війну. Світла пам'ять про справжнього патріота, українського воїна, який віддав своє життя, захищаючи нас і мирне українське небо, назавжди залишиться в серцях тих, хто знав, любив і поважав його.