Загиблі герої Чернігівщини: Подстріл Руслан. Козлянський Дмитро. Тепляков Олексій

Руслан Сергійович Подстріл народився 3 грудня 1989 року в Макошині. Здобув середню освіту у місцевій школі (1996–2007), а професійну – у Сосницькому ПТУ (2007–2008).

У 2009 році Руслан був призваний на строкову службу до лав ЗСУ. Після її завершення працював у Києві в охоронній фірмі.

2014–2016 роки стали новим випробуванням для Руслана: він був мобілізований до зони проведення Антитерористичної операції. Після АТО повернувся до Києва, де працював ще два роки. 2018 року одружився. 

З 16 серпня 2018 року підписав контракт зі своєю попередньою військовою частиною. Руслан віддано захищав Батьківщину у званні молодшого сержанта, обіймаючи посаду старшого стрільця-оператора.

19 листопада 2024 року під час виконання службових обов’язків у Кіровоградській області Руслан трагічно загинув унаслідок розриву невідомого предмета.

У Героя залишилися мати і п’ятирічний синочок.

Поховали Руслана Подстріла 29 листопада на місцевому кладовищі в Макошині. Проститися із захисником прийшли рідні, друзі, побратими, представники влади та громади.

Дмитро Козлянський народився 30 листопада 1984 року. Після закінчення школи навчався в училищі на механіка-водія. Потім проходив військову службу в десантних військах. Після армії працював на ТЕЦ у Чернігові кранівником. У 2014 році став на захист України у складі танкової бригади на посаді водія-механіка. Евакуював з поля бою понад 30 побратимів, за що був відзначений нагородою. Там же отримав поранення.

З першого дня повномасштабної війни вкотре долучився до лав ЗСУ. За бойові заслуги був двічі відзначений нагородами. Загинув Дмитро Козлянський 17 червня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Попрощалися у Чернігові, поховали на кладовищі "Яцево".

Олексій Тепляков народився у Чернігові 2 грудня 1979 року. Він був наймолодшим із дітей, мав старших братів Сергія та Олександра. Закінчив школу, а потім училище. Мав дружину Наталію, з якою одружився у 18 років. І вже у 19 років в нього народилась перша донька — Олена. Через два роки після народження першої доньки він почав службу в армії. Пізніше народилась друга донька — Вікторія.

Олексій працював сапером, згодом, після смерті батька, став учасником АТО та мав звання молодшого сержанта.

З перших днів повномасштабного вторгнення Олексій захищав своє рідне місто Чернігів, потім воював на Донецькому, Запорізькому, Сумському напрямках.

Загинув боєць 7 листопада 2024 року. Поховали його на міському кладовищі Чернігова "Яцево".

Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).