Загиблі герої Чернігівщини: Іванець Вячеслав. Пархоменко Сергій. Сухоруков Євгеній

Іванець Вячеслав Васильович народився та ріс в с. Карпоки Чернігівської області. Неповну середню освіту здобув в Фурсовській  СШ Білоцерківського району Київської обл., яку закінчив в 1986р. Навчався на слюсаря. Протягом  1988-1991рр. проходив строкову службу. Після армії повернувся в рідне село та працював трактористом  у колгоспі. Також працював на вугільних шахтах у Луганській області. Був працьовитим, гарним сім’янином, люблячим чоловіком. Разом з дружиною виховували чотирьох дітей.

1 березня 2015 року був мобілізованим Подільським військовим комісаріатом , оскільки на той момент жив і працював в м. Києві. Через погане  самопочуття в липні лежав в госпіталів м. Запоріжжі, потім повернувся до Києва, де невдовзі трагічно загинув.

13 грудня 2024 року в останню путь провели солдата Сергія Пархоменка.

Сухоруков Євгеній Євгенійович народився 16 січня 1969 року у селищі Радуль на Чернігівщині, де пройшли його дитинство і юність. Після школи здобув фах тракториста-машиніста, а згодом був призваний до лав Прикордонних військ. Служба у прикордонниках стала для Євгенія справою життя.

У 1988 році, під час строкової служби, радянською владою був направлений для участі у бойових діях в Афганістані. Повернувшись додому, Євгеній працював у місцевому колгоспі, але його покликання залишалося незмінним – захищати кордон. У 1997 році він підписав контракт і продовжив службу в Прикордонних військах України та служив на Чернігівщині, пройшовши шлях від матроса до заступника начальника відділення дільничних інспекторів.

Євгеній був і назавжди залишиться професіоналом своєї справи.

Є історія, яку памʼятають та переказують побратими, як легенду початку 2000-х.

Одного разу, під час вихідного дня, прикордонник самостійно затримав групу правопорушників.

Телефоном йому повідомила місцева жителька, що бачить незнайомців, які, ймовірно, обікрали місцевий магазин та рухаються у напрямку кордону.

Прикордонник викликав підмогу побратимів, а тим часом сам направився на затримання узявши з собою свого домашнього собаку Жучка. Розумний, хоч і не службовий, чотирилапий помічник випередив господаря та зупинив порушників на шляху до річки.

Так вони і тримали крадіїв до прибуття оперативної групи - попереду пес, а з іншого боку Євгеній. Тоді Сухоруков Євгеній отримав нагороду від Голови Державної прикордонної служби України.

У 2014 році Євгеній вийшов на пенсію, але під час повномасштабного вторгнення росії у 2022 році не залишився осторонь. Разом із друзями «партизанив» та передавав дані про ситуацію на кордоні, а у 2023 році знову став до лав прикордонників за мобілізацією та приєднався до Чернігівського прикордонного загону.

У позаслужбовий час Євгеній присвячував себе родині. Він був люблячим чоловіком, батьком чотирьох дітей і дідусем. Завжди знаходив час для шкільних свят, батьківських зборів та виступів у ансамблі сільського будинку культури.

Справу батька продовжують його діти: дві дочки Крістіна та Дарина повʼязали своє життя із захистом кордону та правоохоронною діяльністю.

13 грудня 2024 року, під час бойового чергування під Куп’янськом, Євгеній загинув. Йому було 55 років.

На його рахунку – затримання нелегалів, контрабандистів, порушників кордону. Його фото довгий час прикрашало дошку пошани в Чернігівському прикордонному загоні.

Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня та відзнакою Президента України «За оборону України» (посмертно).