Спортивна Чернігівщина: Павленко Костянтин

Костянтин Павленко – спортсмен, який прославив Чернігів своїми спортивними досягненнями. Його цариною була важка атлетика, у якій спортсмени конкурують одне з одним у тому, хто підійме важчу штангу чи гирю. Костянтин почав займатись важкою атлетикою ще в підліткові роки. У результаті в дорослому віці він став рекордсменом у важкій атлетиці, а також тренером для наступних поколінь. 

Спортивний шлях Костянтина Павленка почався ще в юності, коли хлопець навчався у Чернігівській чоловічій гімназії. У п’ятому класі він вирішив приділяти більше уваги спорту. Костянтин Павленко почав практикуватись з гантелями за новою на той час методикою Альберта Штольца. 

Згідно з книгою Альберта Штольца “Силач. Самовчитель по розвитку сили та м’язів”, у фізичних вправ є дві мети. Однією з них є встановлення нових рекордів, а з іншою – розвиток всього тіла. Щоб стати рекордсменом, Альберт Штольц рекомендує спортсменам спрямовувати всі сили на один вид спорту. А, щоб отримати рельєфне тіло, Штольц радить спортсменам виконувати комплекс різних вправ, що розвивають ті чи інші м’язи.

Для спортсменів, що займаються важкою атлетикою, як Костянтин Павленко, Альберт Штольц рекомендує наступне. По-перше, спортсмен повинен систематично займатись зі штангою, посильної ваги. Головне, щоб штанга не була заважка. По-друге, коли спортсмен переходить до нової ваги штанги, краще не підіймати її понад десять разів за один захід. Потрібно поступово збільшувати кількість підйомів.

Займаючись за методикою Альберта Штольца, Костянтин Павленко ставав все сильніше. І це дозволило йому вступити до важкоатлетичного товариства “Сокіл”, що з’явилось у Чернігові у 1909 році. “Сокіл” – спортивне товариство, відділення якого на початку XX століття існували в різних містах Російської імперії. Костянтин одним з перших вступив до чернігівського “Соколу” і невдовзі очолив його.

Займаючись спортом роками, Костянтин відкривав у собі інші таланти, крім важкої атлетики. Виявилось, що він добре вправляється з легкою атлетикою, протиборством, бігом, плаванням та веслуванням. Невдовзі він став відомим, і йому запропонували взяти участь у Першій всеросійській олімпіаді 1913 року. Костянтин Павленко погодився, але напередодні олімпіади захворів.

Через хворобу юнак не міг продемонструвати свою силу протиборства і бігу. Однак, Костянтину було важливо хоч якось проявити себе на Першій всеросійській олімпіаді. Тому йому дозволили позмагатись у важкій атлетиці в категорії легковаговиків. За результатами олімпіади, Костянтин Павленко побив рекорд з підіймання гирі у Російській імперії. Він ривком лівої руки підійняв 160 фунтів. Костянтину вдалось підняти 170 фунтів, однак цю спробу не зарахували. Це були хороші результати, проте Костянтин хотів більшого.

Старання Костянтина на олімпіаді помітив Людвіг Чаплинський – секретар Всесвітньої федерації важкої атлетики.  Він запропонував Костянтину вступити до його спортивного клубу “Санітас”. Людвіг поїхав, залишивши Костянтину час на роздуми, а також детальний план тренувань. Невдовзі Костянтин погодився і почав працювати з новою командою.

На змаганнях 1914 року Костянтин Павленко довів, що Людвіг Чаплинський недарма звернув на нього увагу. Цього разу ривком лівої руки Костянтин підняв 170 фунтів, побивши колишній рекорд у Російській імперії. Йому тоді не вистачило одного фунта, щоб побити світовий рекорд. За це Костянтина Павленка нагородили золотою медаллю імені Євгенія Гарнич-Гарницького – одного із засновників спортивного товариства “Сокіл”.

Проте Костянтин Павленко постійно вдосконалювався: він не хотів пасти задніх. І вже через декілька місяців Костянтин побив і світовий рекорд, піднявши ривком лівої руки гирю, вагою у 173 фунти.

Паралельно зі змаганнями Костянтин здобував вищу освіту в Санкт-Петербурзі. У цьому місті він закінчив політехнічний інститут і вступив до вищої авіаційної школи. Потім воював на Першій світовій та громадянській війні в Російській імперії. 

У зрілому віці Костянтин Павленко став спортивним тренером. Працюючи у цій сфері, він використовував навички, набуті під час своєї спортивної кар’єри. Для Костянтина було важливо, щоб учні реалізувались, а головне – не травмувались. Тому, коли його підопічні брали завелику вагу, він завжди радив почекати та потренуватись ще. І лише тоді збільшувати навантаження.

Вийшовши на пенсію, Костянтин Павленко не покидав улюбленої справи. Він працював вчителем фізкультури в вищих навчальних закладах, зокрема у Дніпрі і в Кам’янці-Подільському. Саме в Кам’янці-Подільському Костянтин Павленко провів останні дванадцять років свого життя. І 28 січня 1968 року Костянтин відійшов у засвіти.

Джерело