Загиблі герої Чернігівщини: Подоляко Сергій. Рубан Олександр. Мастрюков Владислав

Загинув Захисник України СЕРГІЙ ПОДОЛЯКО, уродженець села Мезин

Сергій народився 13 травня 1977 року у мальовничому селі Мезин. У 1992 році закінчив місцеву неповну середню школу, продовжив навчання у Дніпродзержинському технікумі фізичної культури. Службу в армії проходив у 1995-1996 роках, а у 2003 році здобув освіту у Сумському державному педагогічному університеті ім. А. С. Макаренка.

Проживав чоловік у селищі Сосниця. Працював вихователем у Красно-Хутірській школі-інтернаті та у сосницькому фермерському господарстві «Інтер-Агро-База».

Із початком повномасштабної війни Сергій був мобілізований у травні 2022 року. Служив на посаді стрільця-санітара, сумлінно виконував свій військовий обов’язок.

На жаль, 9 липня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині Сергій Подоляко загинув.

Олександр Рубан народився 19 жовтня 1981 року в селі Горбове. Після закінчення Горбівської школи працював трактористом у місцевому господарстві. Відслужив строкову службу. Деякий час попрацював у Чернігові на підприємстві ЧеЗаРа. Пізніше повернувся у рідне село знову до хліборобської ниви. Створив родину та переїхав до сусіднього села Виблі. 

На початку 2021-го вирішив долучитися до лав ЗСУ. Підписав контракт. З березня по грудень 2021-го брав участь в АТО. 

З початку повномасштабного вторгнення з побратимами боронив Україну від російської навали. За сумлінну службу отримав звання сержанта, став командиром зенітно-ракетного відділення зенітно-ракетної роти артилерійсько-ракетної батареї однієї з військових частин. Але повернутися додому судилося на щиті.

Чоловік воював на південному напрямку, на Херсонщині. 9 липня 2025 року, під час несення бойового чергування Олександр Рубан загинув, залишаючись вірним військовій присязі та українському народові.

У боях за Україну загинув бахмачанин ВЛАДИСЛАВ ОЛЕКСАНДРОВИЧ МАСТРЮКОВ. Йому було лише 27…

Владислав народився 11 лютого 1998 року, навчався у Бахмацькій ЗОШ № 5, здобув фах тренера-реабілітолога у Сумському державному університеті. Працював і жив у Петропавлівській Борщагівці на Київщині.

З перших днів повномасштабного вторгнення без вагань став до лав добровольчого батальйону територіальної оборони. А з січня 2025 року – військовослужбовець Національної Гвардії України. Герой до останнього подиху гідно боронив рідну землю.

9 липня 2025 року Владислав загинув на Донеччині.