Загиблі герої Чернігівщини: Михно Андрій. Ющенко Ярослав. Гордієнко Олексій

Андрій Михно народився 14 червня 1999 року в місті Городня.

Закінчив 9 класів Городнянського ліцею №2. Потім навчався у Чернігівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою.

У 2016 році Андрій став студентом Харківської юридичної академії імені Ярослава Мудрого, де здобув ступінь магістра права.

Займався спортом — легкою атлетикою, боксом, ММА.

Протягом 2019-2021 років захищав Україну в складі добровольчого підрозділу "Фрайкор".

Під час повномасштабного вторгнення ніс службу в лавах тероборони, а згодом — 414-ї окремої бригади ударних безпілотних авіаційних систем "Птахи Мадяра". Був командиром роти ударних БпЛА. Захищав Київщину, Харківщину, Бахмут і Покровськ. Мав позивний "Чернігів".

Офіцер командував екіпажами ударних безпілотників і разом із побратимами уразив понад 800 ворожих цілей, а згодом — ще сотні після розширення підрозділу до 14 екіпажів.

2 липня 2025 року під час бойового завдання він наказав підлеглим відійти й залишився прикривати їх із повітря. Завдяки цьому екіпажі вижили, але сам Андрій Михно загинув від удару ворожого дрона.

5 липня Андрія поховали на кладовищі "Червінщина".

Наказом міністра оборони України від 4 липня 2024 року №1052 нагороджено відзнакою «Хрест доблесті».

Указом Президента України від 11 грудня 2024 року №842 нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Наказом командира військової частини А4995 від 3 червня 2025 року №456 нагороджено відзнакою «Срібний птах» ІІІ ступеня.

Нагороджено почесними відзнаками «Золотий Хрест» та «Золотий Птах».

Указом Президента України від 5 травня 2026 року №363/2026 за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).

Молодший сержант Ярослав Ющенко народився 11 листопада 1986 року в селі Ярославка Бобровицького району Чернігівської області.

Навчався в Ярославській школі. Потім вступив до професійно-технічного училища в Київ за спеціальністю газозварювальника.

З 2008 по 2009 рік проходив строкову службу. З 2009 по 2011 рік служив по контракту.

Також брав участь в АТО з березня 2014 року по березень 2015 року в 1-й окремій танковій Сіверській бригаді. Отримав статус учасника АТО.

Після звільнення з військової служби працював на різних роботах. Останнє місце роботи — охоронник в ТОВ "Земля і Воля".

Одружений. Разом з дружиною Мариною виховували трьох дітей – доньку Софію і двох синів — Захара та Євгена.

У лютому 2025 року став на захист Батьківщини.

Ярослав Ющенко загинув 28 червня 2025 року в Сумській області при виконанні бойового завдання.

Поховали бійця 5 липня 2025 року на кладовищі села Ярославка.

Олексій Миколайович Гордієнко народився 26 квітня 1995 року в селі Суличівка Чернігівської області в сімʼї робітників. Мати — Олена Гордієнко, батько — Миколай Гордієнко.

Навчався Олексій в Ріпкинській загальноосвітній середній школі №2. Після закінчення вступив, у 2012 році, до Чернігівського професійного ліцею №18.

8 січня 2023 року вступив до лав ЗСУ. Служив у 82 підрозділі окремого десантно-штурмового батальйону на посаді командира бойової машини.

Загинув боєць 27 січня 2024 року в Запорізькій області Пологівського району село Вербове.

Попрощалися з ним 5 липня 2025 року у Катерининській церкві Чернігова.

Поховали на кладовищі села Суличівка Ріпкинської громади.

Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).