Загиблі герої Чернігівщини: Підгайний Ілля. Ямпольський Анатолій. Шут Олександр

16 липня 2025 року під час виконання бойового завдання на Куп’янському напрямку загинув Ілля Підгайний — старший лейтенант, випускник магістерської програми Школи права УКУ 2020 року. Йому було лише 27 років.

Старший лейтенант Ілля Підгайний на позивний «Полтава» загинув під час виконання бойового завдання на Куп’янському напрямку. 

Олег Підгайний, батько Іллі написав:  «Мій Син – Ілля. Моє Серденько! Загинув у бою 16 липня 2025-го на Харківщині. Невимовний біль! Неймовірний, неосяжний, невиліковний… Нереальний. Зовсім не нескромно мені стверджувати, що Ілля є Гордістю і Честю Нації. Син, Брат, Чоловік, Онук. Багатьом – щирий Друг. Був, є і буде! Маю одну велику мрію, навіть більшу за Перемогу України в цій війні з мордОром. Бажаю, щоб ота велика пляма на глобусі, кольору лайна, або – країна-гній, перетворилася на вічну мерзлоту. Щоб повиздихав увесь тамтешній гнус, планктон та інфузорії.  Пам’ятатимемо Іллю. Старшого лейтенанта Сил оборони України. Він давав близьким та друзям багато тепла та любові. Слава Україні!». 

8 серпня Героєві мало би виповнитися 28 років. Чин похорону старшого лейтенанта Іллі Підгайного на позивний «Полтава» відбувся у Києві у вівторок, 22 липня 2025 року. Поховання відбулося на Берковецькому кладовищі у м. Київ.

«Я прийняв рішення, що піду на війну ще 25 листопада 2018 року – коли росія атакувала українські кораблі в Азовському морі. Тоді я зрозумів, що якщо почнеться повномасштабне вторгнення, піду на війну. Через 3 роки так і вийшло – я зібрав наплічник 15 лютого, і вже 25 лютого 2022 пішов у військкомат», – поділився Ілля у короткому інтервʼю для рідної Школи права. 

На війну він пішов ще 2022 року добровольцем, а рішення захищати Україну ухвалив ще 2018-го — після російської атаки на українські кораблі в Азовському морі. У короткому інтерв’ю для УКУ Ілля казав: «Мотив був простий: на нас напали — треба захищатися».

У 205-му батальйоні ТРО він спочатку був солдатом, гранатометником і оператором ПЗРК. Пройшов ротації на Бахмутському напрямку, а згодом став офіцером, служив у розвідці, займався FPV-дронами. Весною 2024 року повернувся до розвідки після зміни посади.

«Ілля — Гордість і Честь Нації. Син, Брат, Чоловік, Онук. Багатьом — щирий Друг. Був, є і буде!» — написав батько загиблого Героя, Олег Підгайний. Зі словами глибокої скорботи про нього згадують і друзі, і викладачі.

У Школі права УКУ згадують: Ілля завжди вирізнявся глибиною мислення, емпатією, відданістю спільному добру. Він вірив у право як інструмент справедливості, але добре розумів: «Права людини, не підкріплені силою і готовністю її застосувати, — це лише декларація».

Анатолій Ямпольський народився 9 грудня 2005 року в селі Григорівка Ніжинського району.

До школи пішов у селі Колісники у 2012 році. З 2017-го сім’я Анатолія переїхала в село Дорогинка Ічнянської громади Прилуцького району.

Із 6 класу навчався в Дорогинському закладі загальної середньої освіти І-III ступенів.

Після закінчення 9 класу вступив до Ічнянського професійного аграрного ліцею. Здобув професію "слюсар з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування".

Після закінчення ліцею, у 2024 році, долучився до лав Збройних Сил.

14 липня 2025 року загинув у Краматорському районі на Донеччині.

Олександр Шут народився 24 липня 1979 року в Прилуках. Закінчив Прилуцьку школу №2.

Навчався в професійному училищі, де здобув професією муляра. Трудовий шлях розпочав на заводі "Білкозин", потім працював у будівельних компаніях Києва. Останнє місце роботи — "Комунальна компанія обслуговування житлового фонду Оболонського району".

До лав ЗСУ доєднався влітку 2023 року. Воював на посаді старшого навідника. Нагороджений відзнакою "Учасник бойових дій".

Загинув 14 липня 2025 року в районі населеного пункту Покровськ Донецької області.

У нього залишилися дружина, сини Руслан та Артем, донька Віта.