Загиблі герої Чернігівщини: Головач Олександр. Білоус Юрій. Никитенко Максим

Війна продовжує забирати найкращих синів України… У бою за свободу та незалежність нашої держави загинув Головач Олександр Миколайович, житель селища Михайло-Коцюбинське.

Олександр був справжнім патріотом, мужнім захисником, людиною, яка без вагань стала на захист рідної землі. Його хоробрість, відданість Україні та його подвиг назавжди залишаться в нашій пам’яті. Ми у скорботі разом з рідними та близькими, розділяємо ваш біль та втрату.

Поховали героя 21 липня 2025 року у Михайло-Коцюбинському.

Юрій Білоус народився в Коропі 22 серпня 1981 року. Закінчив Коропську школу. Здобув три вищі освіти. Трудився на різних роботах, пов’язаних із автотранспортом і технологіями. Любив рибалити, був активним і доброзичливим, щедрим, світлим і веселим, справжнім життєлюбом.

24 лютого 2022-го Юрій Білоус добровольцем став на оборону Чернігова. Пройшов найгарячіші точки: Бахмут, Покровськ, Куп’янськ.

Служив старшим лейтенантом стрілецької роти.

"На полі бою проявляв справжню мужність, відвагу, відповідальність, незламну людяність. Він ішов на завдання навіть тоді, коли інші вагалися. Витягував з-під обстрілів тіла полеглих побратимів, не залишав нікого. Справжній воїн, Людина з великої літери.

Юрій Білоус любив життя і хотів жити далі. Тримався за нього до останньої хвилини, до останнього подиху. Боровся за кожен день. Його шлях – це шлях світлого серця, великої душі й справжнього Героя. Невимовно тяжка і болісна втрата для родини, для громади, для всієї України.

Висловлюємо щирі співчуття рідним людям Героя – батькам Миколі Петровичу і Галині Михайлівні, дружині Ірині Олександрівні, донечкам, сестрі, всім близьким, друзям і побратимам", - висловлують співчуття у громаді. 

Прощання із захисником відбулося в Чернігові.

Максим Никитенко народився 25 березня 1982 року у місті Сновськ. Навчався у Сновських школах №1 та №3, а у 2000 році завершив навчання у Сновському ПТУ №7, отримавши спеціальність столяра-тесляра. 1 листопада 2000 року його призвали на строкову військову службу.

Після служби займався підприємництвом у Сновську, а пізніше працював на «Укрзалізниці» у Києві. Із початком повномасштабного вторгнення росії в Україну, 7 жовтня 2022 року , Максима мобілізували до Збройних Сил України.

Від початку проходження служби став у стрій до військової частини А4044 на посаду радіотелефоніста 1-ї ОБрСпП ім. Івана Богуна та брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення й інтересів держави у зв’язку з військовою агресією рф проти України в Харківській і Донецькій областях. Від 11.12.2023 року був переведений до в/ч А4053, згідно з наказом командувача Сухопутних військ ЗСУ на посаду стрільця-зенітника 1-го зенітного ракетного взводу ЗРАБатр, де до дати загибелі проходив службу та брав участь у боях за Україну в Донецькій і Харківській областях, відповідно до бойових розпоряджень.

З 25 червня 2025 року захисник вважався зниклим безвісти. Згодом прийшло підтвердження, що Максим загинув 25 червня 2025 року.