Загиблі герої Чернігівщини: Томилко Євгеній. Білобловський Дмитро. Смоліговець Данило

22 липня 2025 року в селі Старий Білоус попрощались із захисником України Євгенієм Томилком.

Чоловік народився 9 серпня 1990 року в місті Чернігів, був єдиною дитиною в сім’ї. Із 2008-го по 2009 рік проходив строкову військову службу у 95-й десантно-штурмовій бригаді. Протягом 2010-2016 років служив у Державній службі охорони. У 2021 році працював у Києві механіком та помічником капітана теплохода.

24 лютого 2022 року Євгеній Томилко вступив добровольцем до лав ЗСУ.

Обороняв кордони Чернігівської та Сумської областей, місто Чернігів. Виконував завдання в Донецькій області.

«Він пройшов шлях від стрільця до командира взводу, мав великі перспективи. Відповідальний, цілеспрямований, справедливий, вимогливий до себе та своїх підлеглих, мав високий рівень довіри побратимів», – розповіла в коментарі «ЧЕЛАЙН» його посестра Тетяна.

Євгеній Томилко загинув 3 вересня 2024 року під час виконання бойових завдань на Покровському напрямку Донецької області та вважався зниклим безвісти більше 10 місяців. У результаті обміну 13 листопада 2024 року тіло Євгенія було повернуто до України, і лише через 9 місяців після відповідних процедур вдалось попрощатися із захисником України. «Це неоціненна втрата для рідних і побратимів. Щирий уклін батькам за виховання мужнього, відважного Героя, який поклав своє життя в боротьбі за незалежність і територіальну цілісність України. Приносимо свої співчуття батькам та рідним, вічна пам’ять Герою і Слава сину України, що сплатив найвищу ціну в боротьбі за незалежність України», – зазначають побратими загиблого військовослужбовця Євгенія Томилка.

Сержант Дмитро Білобловський (21.05.1992 -22.07.2025) народився, виріс та проживав в Носівці. Тут закінчив загальноосвітню школу №1. Професійну освіту газозварювальника здобув у Мринському СПТУ-33. Працював за спеціальністю в агропідприємствах міста.

Пройшов строкову службу, створив разом з дружиною міцну родину, в якій народилися донечка та синок. Здавалося б, лише жити, радіти кожному дню, натомість в Україну віроломно вдерся російський агресор.

Дмитро був не з тих, хто ховався чи шукав привід, аби оминути мобілізацію. Він з перших днів повномасштабної війни добровільно став на захист рідної землі. Пройшов багато «гарячих» напрямків по всій лінії фронту. Спочатку була оборона Чернігова, потім схід: Мар’їнка, Красногорівка, інші міста і села… Після останньої ротації ніс службу на прикордонні Чернігівщини.

Мав численні контузії, однак він до останнього залишався воїном. На жаль, внаслідок вогнепального поранення, Дмитро помер.

Носівська міська рада, виконавчий комітет, депутатський корпус глибоко сумують та щиро розділяють біль непоправної втрати з рідними та близькими військовослужбовця.

Данило Смоліговець народився 4 липня 2003 року в Чернігові. Закінчив ліцей №15. У 18 років добровільно долучився до Нацгвардії України. Служив у 27-й бригаді.

Воював на Запорізькому напрямку. Декілька разів був контужений, лікувався у госпіталі. Його вже хотіли списати, однак Данило сам вирішив повернутися.

15 липня 2024 року боєць пішов на завдання в районі села Стельмахівка на Покровському напрямку, звідки не повернувся. Весь цей час вважався зниклим безвісти.

Повернули тіло воїна під час репатріації. Опізнали за допомогою ДНК-експертизи.

Поховали Данила Смоліговця у Києві, де наразі проживає його мама.