Загиблі герої Чернігівщини: Єсипенко Юрій. Масленок Євгеній. Коваль Євгеній

Юрій Єсипенко народився 27 квітня 1987 року в Прачах у простій сільській родині. З юних років життя випробовувало його на міцність – він рано втратив матір, а вихованням трьох дітей займався батько. Він навчався у Прачівській школі, а після її закінчення вступив до Борзнянського державного сільськогосподарського технікуму.

Після проходження строкової служби працював у ТОВ «Агрікор-Холдинг» та на різних роботах у Києві. А в серпні 2021 року підписав контракт на службу в Збройних Силах України. Повномасштабну війну зустрів у Чернігові, де з перших днів став на захист рідної землі.

Майже три роки воїн безстрашно виконував бойові завдання на найскладніших напрямках фронту. Там і обірвалося його життя 26 січня 2025 року. 

Євгеній Масленок народився 19 січня 1994 року в селі Великий Щимель колишнього Щорського району Чернігівської області. Навчався у Великощимельській загальноосвітній школі.

У 2013 році закінчив Сновське вище професійне училище лісового господарства, здобувши спеціальність "штукатур, лицювальник-плиточник". Працював водієм на одному з місцевих підприємств.

У серпні 2023 року чоловіка мобілізували до Збройних Сил України.

А 23 червня 2025 року Євгеній Масленок героїчно загинув на сході нашої країни під час виконання бойового завдання.

Євгеній Коваль народився 18 листопада 1980 року в селі Вільшане Сосницького району в багатодітній родині, де виховувалося восьмеро дітей. Після закінчення школи почав працювати, здобував професію паралельно з трудовою діяльністю.

Понад 15 років працював у компанії "Київмостобуд" у Києві, був і за кордоном. Здобув професії монтажника й стропальника. Його знали як доброго, справедливого, працьовитого чоловіка, який завжди приходив на допомогу іншим.

Після одруження сім’я переїхала до села Покровське на Менщині, де народилися їхні сини — нині їм 20 і 11 років. Євгеній був турботливим батьком, невтомним господарем, майстром на всі руки, власноруч облаштував дім та обійстя.

Як розповіла дружина Юлія, у перший день війни, 24 лютого 2022 року, Євгеній врятував український танк і його екіпаж, заховавши техніку та прийнявши військових у свій дім. Згодом завдяки йому екіпаж повернувся до служби, а сам Євгеній 25 лютого добровольцем вирушив захищати Чернігів.

Служив у 162-му батальйоні 119-ї окремої бригади тероборони у званні солдата на посаді гранатометника. Пройшов бойовий шлях: оборона Чернігова, бої в Серебрянському лісі, на українсько-білоруському кордоні, у Сумській області. І знову — Серебрянський ліс.

За службу в 162-му батальйоні Євгеній Коваль був відзначений нагрудним знаком підрозділу — символом належності до батальйону, відваги й вірності військовому обов’язку.

11 липня 2025 року Євгеній загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Діброва Луганської області. Життя воїна обірвалося внаслідок мінометного обстрілу та атаки ворожого безпілотника.

Поховали захисника на кладовищі в селі Покровське.