Загиблі герої Чернігівщини: Циба Андрій. Ващенко Олексій. Максименко Максим

Молодший сержант Андрій Циба народився 28 серпня 2000 року в Ніжині.

Навчався у Ніжинській ЗОШ №1, після закінчення якої вступив до Ніжинського професійного аграрного ліцею на зварювальника.

Працював на підприємстві "Кернел".

У вересні 2023 року пішов добровольцем в армію. Захисник брав участь в обороні Чернігівської, Сумської та Донецької областей.

Попрощалися з бійцем у соборі Всіх Святих у Ніжині. Суспільне поспілкувалося з рідними та друзями загиблого.

Двоюрідна тітка та бабуся загиблого розповідають, що Андрій жив разом із 83-річною бабусею, яка потребує догляду, і рідною сестрою, котра має інвалідність I групи.

За словами родичів, Андрій Циба планував піти служити з перших днів повномасштабного вторгнення, але через перелом ноги зміг доєднатися до ЗСУ вже після одужання, у 2023 році.

Двоюрідна тітка згадує, що він хотів йти служити з перших днів і казав: "Хто захистить вас, і бабусю, і сестру, якщо не я?"

Служив у 163-му окремому батальйоні 119-ї окремої бригади Сил територіальної оборони України.

Побратими загиблого кажуть: "Він був хорошим, добрим не тільки другом, а й побратимом. Мріяв створити власну сім’ю".

21 липня Андрій Циба загинув при виконанні бойового завдання під Кремінною, що на Луганщині.

Поховали військового на Алеї Слави на Фрунзівському кладовищі у Ніжині.

Ващенко Олексій Володимирович. Народився 23 квітня 1986 року в Чернігові. Закінчив ЗОШ #24 м.Чернігів, ПТУ #1, Чернігівський державний механіко-технологічний технікум. Працював у ВСП "Чернігівський фаховий коледж інженерії та дизайну КНУТД". З січня 2023 року проходив службу у 82-й Окремій десантно-штурмовій Буковинській бригаді. Приймав участь у бойових діях на Оріхівському, Вовчанському, Курському напрямках. Загинув 16 липня 2025 року біля н.п. Софіївка Краматорського району Донецької області. Похований 26 липня 2025 року в с.Шестовиця.

Максименко Максим народився 04 грудня 1981 р. у селищі Ладан Прилуцького району Чернігівської області. У 1999 р. закінчив школу, після чого вступив до Чернігівського державного інституту економіки та управління. Довгий час працював будівельником та займався ремонтами. У 2015 р. у Максима народився син Тимофій.

У серпні 2022 р. призваний до лав Збройних Сил України. Проходив службу у військовій частині А4058, обіймаючи посаду офіцера-психолога психологічного забезпечення 61 ОМБР 36 окремого стрілецького батальйону. Півтора роки Максим разом зі своїми побратимами мужньо тримали оборону на Харківському напрямку, захищаючи нашу землю від ворожої навали. 20 червня 2024 р. його підрозділ було переведено на укріплення позицій у Покровському району Донецької області, поблизу населеного пункту Водяне – одного з найгарячіших напрямків на сході. Саме там, 05 липня 2024 р., Максим віддав своє життя за Україну, до останнього залишаючись вірним своєму народу.

Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).