Загиблі герої Чернігівщини: Богуш Андрій. Александренко Сергій. Куц Геннадій

Богуш Андрій Васильович. Народився 18 березня 1977 року в Чернігові.

У 1992 році закінчив Чернігівську загальноосвітню школу № 5, у 1995 році – Чернігівський професійний ліцей деревообробної промисловості № 6 за фахом «столяр-червонодеревник», а у 2005 році – Чернігівський державний інститут права, соціальних технологій та праці.

Працював на виробництві меблів, очолював підприємство.

Учасник Революції Гідності.

Вступив до Збройних сил України добровольцем. Солдат 2-ї роти «Захід» 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар».

Загинув 5 вересня 2014 року поблизу села Цвітні Піски Слов’яносербського району Луганської області.

Похований 12 вересня 2014 року в Чернігові.

Указом Президента України № 282 від 23 травня 2015 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Посмертно нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» та відзнакою «За вірність присязі», народною відзнакою орденом “Лицарський хрест добровольця”.

Нагороджений Відзнакою Президента України “За участь в антитерористичній операції” (посмертно).

Нагороджений Почесною відзнакою Чернігівської областної ради "За мужність і вірність Україні"(посмертно).

В пам’ять про Андрія Богуша у вересні 2017 року на будівлі Чернігівської загальноосвітньої школи № 5 встановлена меморіальна дошка.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 4, ряд 9, місце 12.

2 червня 1979 року в селі Олбині Козелецького району Чернігівської області народився Сергій Миколайович Александренко.

Сьогодні 2 червня 2023 року йому б виповнилось 44 роки, але він загинув на Луганщині.

Навчався в Олбинській загальноосвітній школі, яку закінчив у 1996 році,

і вступив до Остерського будівельного технікуму. У грудні 1997 року був призваний на строкову службу до Збройних сил України. Демобілізувався в 1999 році та продовжив навчання в будівельному технікумі, який закінчив у 2001

році.

Свою трудову діяльність розпочав у Чернігові на підприємстві «Чернігівводоканал» слюсарем-ремонтником. Від 2005 року працював охоронцем у ТОВ «Інтергаз-Охорона»в місті Києві, від березня 2011 року – слюсарем із ремонту автомобілів в ПАТ Дарницький завод ЗБК, а далі – ТОВ «Автобудкомплекс-К». Із цього підприємства 19 березня 2014 року мобілізований на військову службу до 1-ї окремої гвардійської танкової бригади.

9 серпня 2014 року під час виконання бойового завдання в ході ударно - пошукових дій у районі села Новосвітлівки Луганської області колона, у якій перебував старший солдат Александренко, потрапила під обстріл із систем залпового вогню БМ-21 «Град», які були передані РФ місцевим про-російським терористам. Унаслідок обстрілу Сергій Миколайович отримав тяжке поранення, не сумісне з життям.

Знайдений 18 серпня 2014 року на полі бою. Похований 22 вересня 2014 року в селі Олбині Козелецького району.

Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений

орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно)

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 2, ряд 9, місце 24

Відзначений 20 квітня 2021 року Почесною відзнакою Чернігівської обласної ради «За мужність і вірність Україні» (посмертно).

2 червня 1991 року в Чернігові народився Геннадій Володимирович Куц.

Сьогодні 2 червня 2023 року йому б виповнилось 32 роки, але він загинув на Луганщині.

Закінчив загальноосвітню школу в селі Ковпита Чернігівського району та Чернігівський професійний будівельний ліцей № 18 за спеціальністю «плиточник-штукатур».

Мобілізований. Воював в АТО у складі 1-ї окремої танкової бригади – сержант, командир танку.

Був поранений 18 серпня 2014 року під час обстрілу поблизу селища Новосвітлівки Луганської області. Помер 19 серпня у військовому шпиталі.

Похований 22 серпня 2014 року в селі Ковпиті Чернігівського району.

Указом Президента України № 838/2014 від 31 жовтня 2014 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

У пам’ять про Геннадія Куца в серпні 2015 року на будівлі Ковпитської загальноосвітньої школи та в жовтні 2015 року на будівлі Чернігівського професійного будівельного ліцею № 18 установлені меморіальні дошки.

Одна з вулиць села Ковпита названа іменем Геннадія Куца. У рамках Всеукраїнського літературно-мистецького свята «Седнівська осінь-2015» Ковпитській територіальній громаді було передано гіпсовий бюст Геннадія Куца.

Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 3, ряд 3, місце 1.