Загиблі герої Чернігівщини: Іщенко Андрій. Герасименко Юрій. Вітер Ростислав

25 січня 2023 року виповнилося би 44 роки Андрію Васильовичу Іщенку - учаснику АТО на сході України.

Він народився у 1979 році в м. Чернігові. Закінчив загальноосвітню школу № 29, у 2000 році – Чернігівське вище професійне училище № 15 за спеціальністю "верстатник широкого профілю".

Згодом Андрій вступив до Чернігівського національного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка, опановував спеціальність "вчитель інформатики", проте змушений був перервати навчання. Працював менеджером на приватних підприємствах.

З липня 2014 року – у правоохоронних органах. Рядовий, міліціонер 1-ї роти батальйону патрульної служби міліції особливого призначення "Чернігів" ГУ МВС України в Чернігівській області.

Восени 2014 року А. В. Іщенко виконував бойові завдання на території Луганської області.

16 листопада 2014 року автомобіль МВС батальйону «Чернігів» та блокпост ЗСУ в районі автостанції смт Станиця Луганська були обстріляні з автоматичної зброї та гранатометів озброєними бойовиками, що переправилися через річку Сіверський Донець.

У бою з терористами загинув Андрій та його бойові товариші – молодший сержант міліції Віктор Запека та старший сержант міліції Олександр Найдьон.

Указом Президента України П. Порошенка № 942/2014 від 19 грудня 2014 року "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, високий професіоналізм, зразкове виконання службового обов'язку та з нагоди Дня міліції" Андрій Васильович Іщенко нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

У пам'ять про А. Іщенка встановлені меморіальні дошки на будівлі загальноосвітньої школи № 29 м. Чернігова, у Станиці Луганській. Його портрет розміщено на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну". у Києві: секція 5, ряд 4, місце 4. Рішенням міської ради м. Чернігова А. В. Іщенку присвоєно почесне звання "Захисник України – Герой Чернігова" (посмертно).

У 2015 році мати Андрія Іщенка передала до Військово-історичного музею матеріали сина – фотографії та документи. До 2022 року вони експонувалися на виставці "На наших плечах Україна", присвяченій участі наших земляків в АТО на сході України. Зараз ці матеріали зберігаються у фондах музею.

Герасименко Юрій Михайлович. Народився 02 вересня 1971 року у селищі Куликівка Чернігівський району. У 1988 році закінчив Куликівську загальноосвітній школі. У 1990 році закінчив Куликівський професійний аграрний ліцей. Здобув фах слюсаря-газозварювальника.

Працював будівельником. Був хорошим спеціалістом, вмів робити усе: від закладання фундаменту до покриття дахом, а також зовнішні і внутрішні роботи у приміщеннях.

На другий день повномасштабної війни Юрій пішов до військкомату. 1 березня йому зателефонували зі словами, що має 30 хвилин на збори. З того дня чоловік служив водієм-радіотелефоністом 1-ї стрілецької роти військової частини А7105 Збройних сил України. Брав участь в обороні рідної Чернігівської області.

Молодший сержант 21-го окремого стрілецького батальйону, водій–радіотелефоніст стрілецького відділення Герасименко Юрій Михайлович загинув 23 березня 2022 року в місті Чернігів Чернігівської області. Не дочекалися з війни свого захисника мама, сестра, дружина і донька.

Похований 12 квітня 2022 року в селищі Куликівка.

Указом Президента України нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) – за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.

Старший сержант Вітер Ростислав Анатолійович народився 8 вересня 1997 року в Куликівці. У 2015 році закінчив місцеву школу, після чого вступив до Чернігівського політехнічного університету, де навчався за спеціальністю «економічна кібернетика». У 2019 році вирішив пов’язати своє життя з військовою справою, а вже у 2020 році підписав контракт та долучився до одного з підрозділів Державної прикордонної служби України.

З початком повномасштабної війни став на захист рідної Батьківщини, перебуваючи на той час у складі одного з підрозділів ДПСУ в Маріуполі. Протягом тих днів разом з побратимами наш земляк віддано захищав східні кордони Батьківщини від російських окупаційних військ, до останнього даючи гідну відсіч загарбникам.

З 14 квітня 2022 року Вітер Ростислав вважався зниклим безвісти. Дату загибелі визначили 17 .04.2022 р. Тіло героя після тривалих поневірянь і експертиз повернулося до Куликівки майже через рік, де 03 березня 2023 знайшло вічний спокій на Алеї героїв на новому кладовищі.

Вічна пам’ять і вічна слава герою!