Загиблі герої Чернігівщини: Колесник Віталій. Легеда Юрій. Суровицький Андрій

Колесник Віталій Павлович

Народився 5 вересня 1975 року у селі Сухиня Бобровицького району Чернігівської області.

1 вересня 2014 року мобілізований до лав Збройних Сил України.

Сержант, навідник міномета 13-го мотопіхотного батальйону.

Загинув 30 січня 2015 року під час боїв у районі міста Вуглегірськ Артемівського району Донецької області.

Похований у селі Сухиня Бобровицького району Чернігівської області.

Указом Президента України № 103 від 21 березня 2016 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 5, ряд 10, місце 37

15 грудня 2022 року на Чернігівщині в останню путь провели земляка Юрія Легеду, який поліг у бою за Незалежність України. Народився Юрій 3 вересня 1980 року в селі Орлівка. До початку повномасштабної війни жив та працював у Чернігові, а у березні цього року вирішив долучитися до Захисників Батьківщини. Так він потрапив на військову службу до 58-ї окремої мотопіхотної бригади на посаду телефоніста одного зі взводів підрозділу. Хоча до цього досвіду військової служби у Юрія не було, та протягом цих місяців на східних кордонах Батьківщини він мужньо боровся проти ворожих окупаційних військ, даючи гідну відсіч загарбникам. На жаль, 25 листопада життя Юрія Легеди обірвалося… У нього залишилися мати, дружина та 14-річний син.

Гранатометник Андрій Суровицький загинув 8 травня 2022 року під час виконання бойового завдання біля селища Нью-Йорк Донецької області. У квітні захиснику виповнилося 20 років.

Андрій родом з Чернігова. Навчався у місцевій школі №35. У 2021 році закінчив Чернігівський коледж економіки і технології ЧНТУ за спеціальністю «Харчові технології». Був дуже життєрадісною та щирою людиною, мав багато друзів та проводив з ними увесь свій час.

Після навчання хлопець пішов служити за контрактом до лав 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького. Під час повномасштабної війни хлопець боронив Україну разом із побратимами на передовій.

«Андрій був найживішою та найяскравішою людиною яку ми тільки знали. З першого дня нашого знайомства і до теперішніх днів Андрій був мені за старшого брата. Усім дуже важко приймати те, що його не стало. У той день, коли його друзі несли квіти та хрест на його могилу, помер не тільки наш Андрійко, померла частинка кожного з нас. Ніколи не забудемо нашого героя», – розповіла подруга захисника Поліна.

«Усміхнений, трішки сором'язливий, завжди готовий прийти на допомогу... Не віриться… Спи спокійно, Андрійко», – написала Марина Казимирова.

Поховали військовослужбовця на кладовищі Ялівщини на Чернігівщині. У Андрія залишилися бабусі з дідусем, мама, вітчим і маленький братик.