Загиблі герої Чернігівщини: Сенюк Олексій. Кушніренко Ігор. Пономаренко Денис

47-річний танкіст Олексій Сенюк загинув 27 лютого 2022 року під час оборони Чернігова. Від початку повномасштабного нападу російських військ в одному із зіткнень із противником знищив дві ворожі бойові машини піхоти і захопив танк Т-72. Головний сержант 1-ої окремої танкової Сіверської бригади посмертно удостоєний звання Герой України.

Олексій народився в селі Теліжинці на Київщині. Там закінчив школу та пішов працювати будівельником. У 2014-му вирішив йти захищати Україну спочатку добровольцем, а потім став контрактником ЗСУ.

Побратими розказують, що військовослужбовець був найкращим воїном-танкістом, який пройшов пекло боїв, що точилися спочатку на сході України. Ніколи не боявся приймати рішення і брати за них відповідальність. За стійкість і відвагу у 2016 році був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Знайомі чоловіка кажуть, що понад усе на світі чоловік любив своїх донечок: Ангеліну та Даніелу, а також Україну. Герой загинув у день народження своєї доньки.

Через постійні військові дії в регіоні лише 45 днів по тому вдалося похоронити Героя – він знайшов свій вічний спочинок у місті Носівка на Чернігівщині, яку він боронив до останнього подиху.

Олексія не дочекалися вдома дружина та дві доньки.

2 березня 2022 року за оборону Чернігова головний сержант 1-ої окремої танкової Сіверської бригади Олексій Сенюк посмертно удостоєний звання Герой України.

2023 року у День Конституції України, Володимир Зеленський вручав ордени «Золота Зірка» військовослужбовцям, яким присвоєно звання Героя України та, зокрема, передав ордени Героїв родинам загиблих. В їх числі і вдова Ірина Сенюк.

Старший лейтенант поліції Ігор Кушніренко загинув 6 березня 2022 року під час оборони Чернігова від російських окупантів. У перестрілці з ворогом чоловік отримав смертельне кульове поранення. Йому було 30 років.

Ігор народився в селі Нова Басань Чернігівської області. Навчався в Обмачівській школі. Потім закінчив Київський енергетичний коледж. У грудні 2015 року прийнятий на службу до Головного управління національної поліції в Чернігівській області. Паралельно навчався у Національній академії внутрішніх справ, яку закінчив у 2019-му. Того ж року був призначений командиром взводу роти №1 батальйону управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції. Цікавився історією рідного краю та археологічними дослідженнями. У вільний час любив відпочивати з родиною на природі.

З перших днів повномасштабного вторгнення Ігор разом із колегами продовжив виконувати службові обов’язки. Виконував бойові завдання із патрулювання Чернігова.

«Усі колеги пригадують Ігоря, як професіонала, щиру і відкриту людину. Він завжди був готовий прийти на допомогу, підтримати, поділитися. У роботі на нього завжди можна було покластися», – зазначили у Нацполіції.

Поховали поліцейського в селі Обмачеві на Чернігівщині.

В Ігоря залишилася мама, дружина та малесенька донька.

Ветеран та доброволець Денис Пономаренко, позивний Аскет, загинув 16 березня 2022 року у бою за Київщину. Захисник отримав смертельні поранення біля села Мощун. Він не дожив 10 днів до своїх 26 років.

Денис народився у Чернігові. Після школи закінчив Чернігівський професійний ліцей залізничного транспорту та здобув фах провідника пасажирського поїзда. Захоплювався спортом, займався рукопашним боєм у клубі «Чернігів Щит». Був помічником тренера. Займався національно-патріотичним вихованням дітей, також брав участь в організації та проведенні таборів для дітей. Був інструктором на тренінгах та вишколах з військової справи для цивільного населення.

У 2015-2017 роках Денис воював на Донбасі у складі батальйону «Азов», який згодом став частиною НГУ. З 2019-го їздив у відрядження на територію ООС.

З перших днів повномасштабного вторгнення російських окупантів Аскет став на захист рідних земель. Він приєднався до лав ССО Азову як бойовий медик, але так і не встиг офіційно оформитися. Разом із побратимами брав участь в обороні Київської області, де навесні були запеклі бої.

«Цілеспрямований, порядний, веселий, компанійський. Планував створити сім'ю. Мріяв про власну справу», – розповів про Дениса його рідний брат Олексій.

Тіло захисника кремували. Частину праху поховали біля батька, а іншу – розвіяли над Карпатами.

У Дениса залишилися мати, брат та дві сестри.

В Ігоря залишилася мама, дружина та малесенька донька.Усі реакції