Загиблі герої Чернігівщини: Литвиненко Олександр. Кроха Андрій. Трипядько Олександр

Старший солдат Олександр Вікторович  Литвиненко народився 29 жовтня 1979 року в Прилуках. Навчався у місцевих загальноосвітніх школах №6 та №10, а також у Прилуцькому професійному училищі за спеціальністю "Електрогазозварник". Згодом продовжив навчання в Сокиринському училищі, пізніше проходив строкову військову службу.

Працював на різних підприємствах Прилук. Служити почав ще у 2015 році, після початку повномасштабної війни також не лишився осторонь. Боронив Україну на посаді стрільця-помічника гранатометника механізованого батальйону.

Загинув 9 травня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.

Попрощалися та поховали військового на кладовищі Прилук.

Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Рішенням Прилуцької міської ради від 24.12.2025 №35 присвоєно почесну відзнаку Прилуцької міської ради — звання «Почесний громадянин міста Прилуки» (посмертно).

Андрій КРОХА народився 15 червня 1980 року в Мені. Був єдиним сином у батьків.

Закінчив Менську середню школу ім Т.Г.Шевченка. Здобув професію водія.

У 2000 – 2001 рр проходив службу в Збройних силах України.

Працював у ТОВ «Нептун», ВАТ «Будіндустрія», філії «Менський сир» ПП КФ «Прометей» та інших підприємствах міста. Тривалий час працював на Березнянській птахофабриці охоронцем, звідки й був призваний по мобілізації 24 січня 2023 року.

Захищав Батьківщину у званні рядового на посаді водія-електрика 4 відділення 1 взводу 2 мінометного відділення 2 механізованого батальйону в/ч А4773.

Загинув 4 червня 2023 року поблизу н.п.Новоочерувате Волноваського району Донецької області під час виконання обов’язку військової служби при захисті Батьківщини.

Майже рік рідні чекали на підтвердження загибелі Андрія з допомогою тесту ДНК. Увесь цей час у матері жевріла надія, що її син живий, що, може, десь у полоні. Батько не зміг перенести страшної звістки й помер за кілька днів по тому, як почув її.

І ось не стало останніх сподівань. Рідні втратили люблячого батька та турботливого сина.

15 травня 2024 року рідні, близькі, друзі, побратими, представники влади, жителі громади провели загиблого Захисника Андрія Анатолійовича КРОХУ в останню путь. Поховали Героя на центральному кладовищі м.Мена з військовими почестями.

Нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).

Олександр Трипядько народився 25 лютого 1981 року в Козельці. Навчався у місцевій школі № 3, потім вступив до Козелецького технікуму ветеринарної медицини. Працював електромонтером у Козелецькому районі електричних мереж ПАТ «Чернігівобленерго», далі - на різних роботах у Києві.

Із початком повномасштабного вторгнення рф в Україну добровольцем пішов у військо. Із березня 2022 року обороняв Чернігів, українсько-білоруський кордон, потім проходив військову службу у Слов’янськ у складі Національної гвардії України.

Під час участі у бойових діях у Чернігів отримав складне поранення, проходив лікування у закладах охорони здоров’я. Після чергової операції стан здоров’я захисника раптово погіршився. Серце воїна перестало битися 11 травня 2024 року.

У Олександра залишився син, дружина, батьки та сестра.

Попрощались із полеглим військовослужбовцем 13 травня у Козельці.