Письменники Чернігівщини: Микола Турківський

Микола Турківський народився 16 травня 1937 року в мальовничій Линовиці на Прилуччині. Після школи успішно навчався на скульптурному відділі Дніпропетровського художнього училища, бо ще змалку мріяв стати живописцем.

29 грудня 1957 року вперше у молодіжній газеті було надруковано його вірша «Сорочка». Одержавши диплом скульптора-виконавця та вчителя малювання і креслення в середніх школах, Микола Турківський працює у Львівській області, де відвідує заняття Дрогобицького літературного обʼєднання імені Івана Франка при редакції міської газети.

Пройнята глибокою синівською любовʼю до матері  та рідної землі, перша поетична збірка Миколи Турківського «Материнка» побачила світ 1969 року.

«Я знаю: у кожного мати,

як мати – Вітчизна у серці…

 і радісно час той стрічати,

як стежка до неї вʼється».

Повернувшись на рідну Прилуччину, літератор випускає другу збірку поезій «Видноколо» (1974), а два роки потому стає одним із фундаторів Чернігівської обласної письменницької організації.

Його вірші друкувалися у журналах «Вітчизна», «Україна», «Прапор», «Літературний Чернігів», альманасі «Вітрила», газетах «Правда Прилуччини», «Деснянська правда», «Гарт», «Просвіта» та ін. Тривалий час Микола Петрович працював художником на Прилуцькому заводі «Будмаш» і очолював літературне обʼєднання «Сонячні кларнети».

Миколі Турківському додають наснаги тепло сонця і рідна земля, потужна енергетика славних предків. Матуся зробила його художником і поетом. Під заголовком «Роде мій, роде, гілко народу» Микола Турківський створив книгу дослідження 13 поколінь свого родового дерева з фотознімками. Серед його предків були теслі, кравці, хлібороби, козаки, писарі, священики. Життєвий і творчий поступ М.Турківського підтримує дружина Майя Семенівна, гідно продовжують діти й онуки. Микола Петрович оформлює та ілюструє майже всі свої книги. У доробку літератора є поезії, образки, гуморески, поезії в прозі, оповідки з народного життя. Чимало віршів поета ще з 1970-х років покладено на музику професійними і самодіяльними композиторами Віктором Вовком, Володимиром Стеценком та ін.

Микола Петрович редагував і художньо оформив поетичні збірки Ніни і Миколи Ткаченків: «Душа висвічує зорі», «Спілих вишень тепло», «В обіймах саду», «На межі протиріч».

Колективна книга «Навіки рідна» про Линовицю, що надихала М.Турківського з юних літ на творчість і завжди була в серці поета, серія кросвордів і сканвордів про класиків української літератури – їм теж віддав частинку душі Микола Петрович.

У доробку письменника: «Литаври літа», «Серце матусине бʼється», двозбірник «Струни бандури» та «Стодзвони», «Вино любові», «Хрещата доля», «Батьківська хата», «Тобі, кохана», «На хвилях памʼяті», «Найперший наставник», «Сузірʼя Катерини Білокур», «Мати, матусенька, ненька», «Зацвіли в Прилуках абрикоси», «Під небом рідного села», книги кросвордів та багато інших. Книга-збірник «В чарах дитячого світу» обʼєднує майже весь доробок автора для дітей.

До 190-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка Микола Турківський підготував книгу-альбом «З Тарасовим іменем» (вірші, скульптура, графіка, різьба, кросворди, 2004 р.).

На виставках у Прилуках і Чернігові експонувався виконаний М.П.Турківським  горельєф з пластиліну «Думи мої» (1992-1993). Під час святкування свого 65-річчя автор подарував його музею-заповіднику М.Коцюбинського, у фондах якого нині зберігається цей унікальний експонат.

Тарасові думи. Тарасове слово

У кожнім дитяті повинні зрости.

Ми творим державу. Важка побудова.

Лавини – і бід, і невдач й гіркоти.

Тож будемо брати в Тараса ми гарту,

Наснаги й любові – в святім «Кобзареві».

І певності й твердості в ньому теж брати,

Щоб нашого роду міцне було древо».

17 лютого, 1993, Линовиця.

1993 року в дарунок своєму селу М.П.Турківський виліпив памʼятник Т.Г.Шевченкові, який хотіли відлити з бронзи, але тоді цей задум не дала здійснити життєва криза в державі.

У малярстві Миколи Турківського переважають графічні роботи. Ще у 1988-1989 рр. він створив свою Шевченкіану, згодом серію малюнків з Линовицьких краєвидів, чимало художніх робіт до 900-ліття Прилук.

Рукам і серцю Миколи Петровича належать численні фігурки звірів і птахів, що експонувалися на виставках творчості народних майстрів. Прекрасні виконані ним портрети на дереві. Неповторні виконані подружжям Миколи і Майї Турківських писанки.

Поетична книга-посібник М.Турківського для дітей «Заєць-писанкар» розкриває секрети створення довершених писанок.

Барвисті книги «Мур-Мур», «Молодчина красень-півень», «Вишивальниця-лисиця», «Вовк-гончар» теж не залишають байдужими читачів різного віку.

Активна діяльність пропагандиста-народознавця Миколи Турківського була відзначена обласною премією імені  Михайла Коцюбинського (1998).

Член Національної спілки письменників України з 1976 року.

Багато віршів покладено на музику і виконуються різними колективами.

Твори Миколи Турківського перекладалися на російську та чуваську мови.

У творах уболіває за людину і за природу, славить прекрасне в людях і в житті. Любов до сокровенного материнського ймення проходить через всю творчість.

Помер Микола Петрович 12 грудня 2017 року.