Загиблі герої Чернігівщини: Пономаренко Андрій. Позняк Валерій. Білик Тарас

Андрій Анатолійович ПОНОМАРЕНКО народився 24 липня 1979 року в місті Бобруйськ у Білорусі.

З 1985 по 1994 рік навчався в Менській загальноосвітній школі імені Леніна. Після навчання 1994 року вступив до Чернігівського СПТУ № 18, яке закінчив 1997 року, здобувши спеціальність «Електормонтажник силових мереж».

З 1997 по 1999 рік проходив строкову службу в Збройних силах України. Після завершення служби працював на будівництві.

14 грудня 2023 року був мобілізований Корюківським РТЦК та СП та проходив службу в Збройних силах України на посаді старшого стрільця-оператора стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини А 4639.

Власної сім’ї не мав. Був чуйним, доброзичливим, завжди приходив на допомогу, нікому не відмовляв.

Відданий військовій присязі на вірність українському народові, мужньо виконавши військовий обов’язок, у бою за Україну, її свободу та незалежність, Андрій ПОНОМАРЕНКО загинув у результаті отримання поранення, несумісного з життям, 19 травня 2024 року поблизу н.п. Спірне Бахмутського району Донецької області. Без сина залишилися батьки, сестра та брат втратили споріднену душу.

Поховали Андрія ПОНОМАРЕНКА 29 травня 2024 року на центральному кладовищі міста Мена з військовими почестями. 

Солдат Валерій ПОЗНЯК народився 24 квітня 1970 року в Чернігові. Дитинство та життя провів в селі Перебудова на Чернігівщині. Після закінчення школи навчався у місті Ніжині на механізатора. Згодом проходив строкову військову службу, а після - працював за фахом у колгоспі. Опанував професію слюсаря та працював за здобутим фахом у газовому господарстві.

У 2023 році долучився до лав Збройних Сил України та став на захист Батьківщини на посаді стрільця-санітара. Під час виконання бойового завдання на Донеччині 5 травня 2024 року отримав важкі поранення, внаслідок яких загинув. Попрощалися з бійцем у Ніжині, поховали в селі Перебудова, 2024 року на будівлі Крутівської сільської ради відкрили меморіальну дошку герою.

Тарас Білик народився 15 червня 1980 року в селі Червоні Партизани Менського району.
Навчався в початковій школі села Чапаєвка (нині – Садове), потім у Менській гімназії та Дягівській середній школі, де здобув повну середню освіту.

2000 р. в СПТУ No16 м. Чернігова опанував професією кухара. В ЗСУ не служив через стан здоров’я.

Деякий час був барменом у Чернігові. Потім переїхав до м. Славутич. Працював на різних підприємствах у Києві.

З 2013 по 2017 рр. як монтажник-висотник брав участь у будівництві ізоляційної аркової споруди над зруйнованим унаслідок аварії четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС. Роботи виконував на висоті 120 м.

До лав ЗСУ долучився добровольцем 5 листопада 2023 року. Матері пояснив своє рішення: «Все одно призвуть, то піду краще сам. І якщо судилося померти, то краще героєм».

Службу проходив у військовій частині А7333 на посаді номера обслуги кулеметного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки.

У лютому 2024 року у складі підрозділу направлений у Донецьку область.

16 травня 2024 року Тарас Білик загинув під час виконання бойового завдання, пов'язаного із захистом Батьківщини, в районі села Побєда Маріїнської громади Покровського району Донецької області.

Поховали Тараса 25 травня 2024 року на сільському кладовищі в селі Садове.