Письменники Чернігівщини: Олександр Деко

Народився Олександр Аврамович 23 грудня 1926 року у місті Яготин , раніше Полтавської, а на даний час – Київської області. У перші тижні його народження, батьки переїхали до Чернігова й вдруге зареєстрували новонародженого, а тому в автобіографії він пише, що народився 25 грудня 1926 року  в Чернігові. Так само про дату та місце свого народження він вказує і в земляцьких календарях, автором яких був.

Після закінчення школи працював у колгоспі. У 1950 році закінчив факультет історії Чернігівського учительського інституту, а в 1952 році – екстерном – Львівський фінансово-кредитний технікум. Після закінчення навчання працював начальником планового відділу заводу в місті Львів, начальником інспекції Держстраху, нормувальником, економістом, редактором багатотиражної газети. Переїхавши в Чернігів, працював начальником відділу праці та заробітної плати управління і редактором республіканського видавництва «Мистецтво» у місті Києві. З 1968 року цілком присвятив себе письменницькій роботі.

У 1970 році, після пограбування заступником директора Інституту літератури АН України двохтомної роботи «Повне зібрання творів Леоніда Глібова», на яку пішло десять років життя, йому було заборонено друкуватися. За клопотанням київського чиновника Чернігівський обком компартії в кінці 1960-х на початку 1970-х років фальсифікував матеріали для суду над Олександром Деко за антирадянську агітацію та пропаганду. 1-й секретар Спілки письменників України Олесь Гончар та голова Київської організації СПУ Юрій Збанацький виїжджали до Чернігівського обкому компартії, щоб з’ясувати, що відбувається навколо Олександра Деко. Наступного дня  Юрій Збанацький запросив до себе в київський кабінет Олександра Аврамовича та пояснив йому, що в Чернігові готуються матеріали, щоб заарештувати та судити  і, що він має один шанс уникнути цього всього – терміново переїхати в Київ і «залягти на дно», поки все заспокоїться. Олександр Аврамович виконав пораду. Таким чином Олесь Гончар та Юрій Збанацький врятували Олександра Деко від ув’язнення. І Олександр Аврамович з вдячністю часто згадував про цей випадок і своїх рятівників.

Після «залягання на дно» Олександр Деко повернувся у літературу в 1977 році перекладами з німецької мови. Багато років життя присвятив художньому осмисленню творчої спадщини та наукових матеріалів з життя Тараса Шевченка, Віктора Забіли, Леоніда Глібова, Марка Вовчка.

Характерно, що майже в усіх його дослідницьких творах домінує чернігівська тематика. Зі сторінок його книг постають трудівники місцевої фабрики музичних інструментів, образи Леоніда Глібова, Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Євгена Гребінки, Віктора Забіли та ряду інших відомих діячів, чиї імена дуже тісно пов’язані з історією нашого рідного краю.

У 1989-1990 роках у Києві створив і очолював Товариство «Меморіал» (Сахаровський), яке було першою напівлегальною організацією у боротьбі за незалежність України.

Засновник Міжнародної літературної премії імені Івана Кошелівця та Літературної премії імені Леоніда Глібова.

У 1996 році був одним з тих, хто створив громадську організацію Товариство «Чернігівське земляцтво» в місті Києві й видав, за своєю ініціативою, три календарі Чернігівського земляцтва.

У січні 1998 року виїхав до Німеччини, де проживають діти, онуки та правнуки. В Німеччині продовжував писати українські книжки, видавати часопис «Соборність» та створив Спілку українських письменників.

Внаслідок дивного непорозуміння для самого себе (так говорив Олександр Аврамович), у 2004 році переїхав до держави Ізраїль, де внаслідок відмови стати на облік до російської Спілки письменників у Ізраїлі, тобто зрадити рідну українську мову, почав зазнавати дискримінації та переслідування. Однак незважаючи на все це, в Ізраїлі створив Спілку українських письменників, головою якої був до 2016 року, продовжував видавати часопис «Соборність» українською мовою, створив і видав чимало українських книжок.

Він постійно підтримував зв’язок з Чернігівським земляцтвом у місті Києві, бував на презентаціях нових книжок поетів – і письменників – земляків, на засіданнях Ради та зборах земляцтва.

Переборюючи недуг, що підсилювався з кожним днем, Олександр Аврамович знайшов у собі сили, щоб взяти участь в урочистостях з нагоди 20-річчя земляцтва.

Останні місяці життя Олександр Аврамович мав серйозні негаразди зі станом здоров’я, але продовжував працювати над втіленням в життя своїх ідей, прагнув реалізувати всі задумані ним плани, виконуючи великий обсяг робіт. З цією метою одночасно користувався двома комп’ютерами. Знаходив час і сили на спілкування із земляками з допомогою Інтернету. Для людей його вікової категорії це є велика рідкість.

Помер письменник 3 листопада 2016 року.

Джерело