Письменники Чернігівщини: Микола Ткач

Ткач Микола Михайлович народився 4 січня 1941 року в старовинному сіверському селі Сахнівка (згодом Ленінівка). Дитя війни. Закінчив Київський інженерно-будівельний інститут(1973).

Все життя присвятив народознавству. Разом з дружиною Надією Данилевською підготували та видали багато книг з українознавства. Зокрема зібрань народних пісень на Чернігівщині та Черкащині. Допомагає людям їхня збірка "Ой ти, просо-волото" (2008).

Видали збірку пісень "Чумарочка рябесенька"(2011), куди ввійшли колядки, щедрівки, маланки, веснянки, віншівки, засіванки, купальські, петрівчані, зажинкові, обжинкові, колискові, жартівливі пісні, балади, солдатські, молодецькі, плачі, родинні, соціально-побутові, застільні, невольничі співи, варіанти традиційного українського весілля. 

Як поет співпрацював з композиторами Тетяною Димань, Миколою Збарацьким, Михайлом Полозом... Широковідома їхня з Т. Димань пісня "Забуяє весна".

Автор поетичних книжок: «Риштування» (1975), «Відвідини матері» (1980), «Древо» (1988), «Дзвони скляної гори» (1992), «Золоті орелі» (1997), «Не осквернись, душе моя, у слові» (2002), «У світлині неба» (2004), «Непочата вода» (2008); посібника з народознавства «Дерево роду» (1995), навчального посібника „Міфологія” (2008, 2009, 2011); наукових реконструкцій — книг: «Пахощі Боянових слів» (1996), "Слово о полку Ігоревім" (1998), "Слово о законі і благодаті" (2003), «Слово о полку Ігоревім: реконструкція, переклад, словник-довідник» (2006; 2008), «Остромирова Євангелія 1056—1057. Графічна реконструкція українською абеткою» (2007); монографій «Володимирові боги» (2002); «Родовід М. М. Поплавського. Від джерел до джерел» (2007, 2009); наукових розвідок: «Генеалогія слова» (2004), «Музика мови і мова музики» (2011); фольклорно-етнологічних та інших видань: «Вийди, вийди, Іванку» (1993), «Клечальний міст» (1995), «Ішов Миколай» (1996), «Перетик» (2000), «Хліб наш насущний» (2003), «Ой ти, Калито, ой медовая» (2004), «Просили батько, просили мати» (2005); записів українських народних пісень «Ой ти, просо-волото» (2008), «Чумарочка рябесенька» (2011); збірки авторських пісень: «Пісне моя» (2004), упорядкованої спадщини письменника Данила Мороза «Неспарована пара» (2005).

Останні роки плідно працював над Словом, упорядкував «Словник говіркових, розмовних, рідковживаних та застарілих слів української мови», який після його смерті видав його брат Михась.

Член Національної спілки письменників України (1983).

Лауреат кількох літературно-мистецьких премій, зокрема: "Благовіст", імені Михайла Коцюбинського та Міжнародної премії імені Григорія Сковороди.

Помер письменник 17 квітня 2019 року.