Загиблі герої Чернігівщини: Телицький Олександр. Музика Олександр. Чуб Анатолій

Солдат Олександр Телицький народився 3 грудня 1981 року в селі Мрин, де постійно проживав зі своїми батьками та братом.

Після закінчення місцевої школи, навчався в Мринському ПТУ-33. До повномасштабного вторгнення працював на заводі залізо-бетонних конструкцій в Києві.

24 квітня 2023 року мобілізований до лав ЗСУ. Після проходження навчання в Гончарівському, виконував завдання із захисту Батьківщини в бойових підрозділах ЗСУ.

"Завжди був вірним  військовій присязі, до останнього  подиху захищав цілісність та суверенітет  України. На превеликий жаль, 28 квітня в одному з боїв за рідну землю, поблизу населеного пункту  Невське,  Луганської області,  виявивши  стійкість  і мужність, загинув під час  виконання бойового завдання", - йдеться у повідомленні Носівської міської ради.

Олександра Телицького нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня за особисту мужність, самовідданість і вірність військовій присязі. Відповідний Указ №466/2024 17 липня 2024 року підписав Президент України Володимир Зеленський.

Старший сержант Олександр МУЗИКА народився 22 лютого 1979 року в Ніжині. Навчався в чернігівській школі №29, а згодом у школі №1.

Проходив строкову військову службу.  Потім працював на посаді слюсара механоскладних робіт в механоскладальному цеху в АТ "Чернігівавтодеталь". До повномасштабної війни  працював в сфері ремонтно-будівельних послуг.

З початком повномасштабного вторгнення рф на територію України став на захист Батьківщини на посаді заступника командира бойової машини – навідника оператор механізованого відділення. 

Загинув 25 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Провели бійця в останню путь у Чернігові , поховали на кладовищі Яцево.

Анатолій Павлович ЧУБ народився в місті Мена 15.09.1972 року, тут же проживав.

Навчався в Менській середній школі ім.Леніна. Закінчивши, вступив до Чернігівського державного педагогічного інституту на історичний факультет.

Вчителював за фахом у Данилівській школі. У скрутні часи безгрошів’я був підприємцем, працював на будівництві.

Своєї сім’ї не мав, усю любов до дітей та вроджений педагогічний хист віддавав племінникам, згадує рідна сестра Олена. Виважений та спокійний, Анатолій умів спілкуватися з дітьми, сам складав їм казки. Розумний, начитаний, самотужки опановував іноземні мови.

Чесний у стосунках, порядний, люблячий та турботливий син, надійний товариш, відгукується про Анатолія двоюрідний брат Юрій. Усім, хто просив допомоги – допомагав.

На військову службу пішов добровольцем. Корюківським РТЦК та СП 16.06.23 року направлений до в/ч А7014. 

Захищав Україну у званні солдата як старший стрілець-оператор 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти в/ч А7085. Більшу частину служби провів "на нулі".

Помер у населеному пункті Рідкодуб Донецької області 27 квітня 2024 року.

2 травня Анатолія ЧУБА провели в останню путь у місті Мена рідні, друзі, представники влади та органів місцевого самоврядування. З благословення Високопреосвященнішого митрополита Амвросія чин відспівування звершили настоятель Домницького Різдва Богородиці монастиря архімандрит Варфоломій (Ромашко) та священники Менського благочиння. Поховали Захисника на центральному цвинтарі з військовими почестями.