Загиблі герої Чернігівщини: Степанов Віталій. Горовий Володимир

45-річний Віталій Степанов з Мени загинув після прильоту чотирьох ракет по навчальному центру військового містечка Десна. Родина знайшла батька у військовому госпіталі в Києві. Не приходячи до тями, помер через три дні. Офіційно після ракетного обстрілу загинуло 87 чоловік.

Віталій Анатолійович родом із Загребелля колишнього Сосницького району. Там зараз мати. Їй і прийшла повістка про мобілізацію 13 квітня.

— Міг би не йти, — каже дружина Альона Петрівна. — Але сказав: «Тікати не буду». Прописаний у Мені, а повістку забрала мама. У неділю принесли. Віталік взяв її у руки, подивився. Ніч, певно, обдумував. А в понеділок пішов до військкомату. Вирішив, так правильно.

Як перші танки по Мені проїхали, думав йти в тероборону. Але брали тих, хто знає зброю, хто приймав участь у військових діях. Зброєю не цікавився, але у тирі стріляв влучно.

Все життя працював у лісі. Батько його був директором «Сосницяагролісгоспу», помер три роки тому. Чоловік там робив, потім у корюківському лісництві. Пізніше влаштувався завідуючим виробництва у «Карбонленді», що в Мені. Перед війною зареєструвався як ФОП.

18 квітня вранці сказав, що відправляють на навчання. Приїжджали до нього в Десну, але на територію частини не пускали, сам виходив. Міг скинути фотки своєї вечері. Хлопці там були з усієї України, багато молодих.

Про ракетний удар почула 17 травня, як йшла на роботу, і відразу почала шукати Віталія. Після обіду дізналася, що він на Печерську, у Києві. Госпіталь повністю на державному фінансовому забезпеченні, ні за що не платили. Багатьох ще рідні шукають. Здають ДНК. Нам, якщо можна так сказати, пощастило, знайшли його відразу.

— Я була у бабусі, в Черкаській області. Коли дізналася, де тато, виїхала до столиці, - каже старша донька Аня. - Але до нього не пускали. Був без свідомості. Постійно тримали зв'язок з лікарем.

— Що пішло не так?

— Він був дуже здавлений, діставали із-під завалу, - продовжила дружина. - Що там і як сталося, не знаю. Скоріш за все, удар від ракети був такої сили, що стіни не витримали. 

Чоловіка додому привезли в половині дванадцятої ночі 24 травня. Ховали у відкритій труні. Був як живий. Нам і зараз не віриться. Відчуття, що десь поряд, вийшов.

Горовий Володимир Петрович народився 14 лютого 1980 року у Мені. Закінчив Менську школу ім. Т.Г. Шевченка. Після цього вступив до Чернігівського кооперативного технікуму, де здобув економічну освіту.

Служив у лавах Збройних Сил України.

У 2014-2015 років він був безпосереднім учасником антитерористичної операції на Донбасі.

Після повномасштабного ворожого вторгнення 24 лютого повернувся на службу в ЗСУ. Воював у 58-ій окремій мотопіхотній бригаді імені гетьмана Івана Виговського. Там він виконував обов’язки стрільця – помічника гранатометника.

13 травня 2022 року під час виконання бойового завдання у Конотопі на Сумщині воїн загинув. Без батька залишилась донька.