Загиблі герої Чернігівщини: Деркач Сергій. Брешинський Володимир. Бруй Микола

Деркач Сергій Павлович - заступник командира 3-го танкового батальйону по роботі з особовим складом 1-ї окремої гвардійської танкової Новгородської орденів Червоного Прапора, Кутузова, Богдана Хмельницького, Олександра Невського і Червоної Зірки бригади Сухопутних військ Збройних Сил України, підполковник (посмертно).

Народився 11 грудня 1973 року у місті Івано-Франківськ. У 1989 році закінчив 8 класів середньої школи №12 міста Прилуки Чернігівської області, у 1993 році - Прилуцьке медичне училище.

З 1993 року в Збройних Силах України. У 1998 році закінчив Харківський військовий університет за спеціальністю «Метрологічне забезпечення систем та комплексів». З червня 1998 року по 30 грудня 2013 року служив на різних офіцерських посадах в Збройних Силах України.

З 30 грудня 2013 року - заступник командира 3-го танкового батальйону по роботі з особовим складом 1-ї окремої гвардійської танкової Новгородської орденів Червоного Прапора, Кутузова, Богдана Хмельницького, Олександра Невського і Червоної Зірки бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А1815, селище міського типу Гончарівське Чернігівського району Чернігівської області).

З червня 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.

30 липня 2014 року біля села Шишкове Слов’яносербського району Луганської області при виконанні завдання по доставці набоїв та продуктів харчування на блокпост, вантажний автомобіль ГАЗ-66, в якому знаходився майор Деркач, підірвався на фугасній міні. Від вибуху здетонували боєприпаси, що перевозилися у машині. Внаслідок вибуху майор Деркач та сержант Моісеєнко загинули.

1 серпня 2014 року похований на кладовищі міста Прилуки.

У місті Прилуки 24 серпня 2014 року на фасаді будівлі загальноосвітньої школи №12 (вулиця Військове Містечко, 12) та 26 жовтня 2016 року на фасаді будівлі Прилуцького медичного училища (вулиця Київська, 243), де навчався Сергій Деркач, йому відкриті меморіальні дошки.

11 травня 2016 року наказом Міністра оборони України майору Деркачу Сергію Павловичу присвоєно чергове військове звання - підполковник (посмертно).

Залишились дружина та двоє доньок.

Указом Президента України № 708 від 8 вересня 2014 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Нагороджений Відзнакою Президента України “За участь в антитерористичній операції” (посмертно).

Нагороджений Почесною відзнакою Чернігівської областної ради "За мужність і вірність Україні"(посмертно) .

В пам’ять про Сергія Деркача в серпні 2014 року на будівлі Прилуцької загальноосвітньої школи № 12 та у жовтні 2016 року на будівлі Прилуцького медучилища встановлені меморіальні дошки. У 2017 році на честь Сергія Деркача та загиблих воїнів 1-ї окремої танкової Сіверської бригади в містечку Гончарівське встановлений меморіальний знак.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 2, ряд 9, місце 11.

Брешинський Володимир Олегович – кулеметник 1-го відділення 1-го взводу 1-ї роти охорони 13-го батальйону територіальної оборони Чернігівської області «Чернігів-1», солдат.

Народився 17 січня 1983 року у місті Норильськ Красноярського краю (Росія). Мешкав у селищі міського типу Михайло-Коцюбинське Чернігівського району Чернігівської області. У дитинстві залишився сиротою (батьки загинули в автомобільній катастрофі), виховувався бабою та дідом. Закінчив гімназію у селищі Михайло-Коцюбинське та Державний професійно-технічний навчальний заклад «Чернігівське вище професійне училище».

Проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил України.

28 квітня 2014 року мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив кулеметником 1-го відділення 1-го взводу 1-ї роти охорони 13-го батальйону територіальної оборони Чернігівської області «Чернігів-1» (військова частина польова пошта В2278; з листопада 2014 року – 13-й окремий мотопіхотний батальйон 1-ї танкової бригади 8-го армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України).

З 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.

18 серпня 2014 року солдат Брешинський був тяжко поранений у ході боїв у Луганській області. Знаходився на лікуванні у Київському військовому госпіталі, де помер від отриманих поранень 27 серпня 2014 року.

28 серпня 2014 року похований на кладовищі селища міського типу Михайло-Коцюбинське Чернігівського району Чернігівської області.

23 вересня 2015 року у селищі Михайло-Коцюбинське відкрито пам’ятний знак землякам, які загинули в зоні антитерористичної операції, серед яких ім’я Володимира Брешинського. 7 травня 2015 року у селищі Михайло-Коцюбинське на фасаді будівлі гімназії (сад Садова, 60), у якій навчався Герой, йому відкрито меморіальну дошку. Ім’ям Володимира Брешинського названі парк культури та вулиця селища Михайло-Коцюбинське.

Залишились бабуся та син.

Указом Президента України № 270 від 15 травня 2015 року “за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).

Нагороджений Відзнакою Президента України “За участь в антитерористичній операції” (посмертно).

Нагороджений Почесною відзнакою Чернігівської областної ради "За мужність і вірність Україні".

В пам’ять про Володимира Брешинського у травні 2015 року на будівлі Михайло-Коцюбинської гімназії була встановлена меморіальна дошка, а у вересні 2015 року в містечку Михайло-Коцюбинське відкритий пам’ятний знак.

Одна з вулиць Михайло-Коцюбинського та парк культури названі іменем Володимира Брешинського.

Жовтень 2015 – за ініціативи Чернігівського обласного товариства асоціації філателістів України, за сприяння заступника голови ЧРДА Курданова А. Л. створено пам’ятний конверт з портретом Володимира Брешинського.

Бруй Микола Віталійович

Народився 6 березня 1986 року в Чернігові.

Закінчив Чернігівську загальноосвітню школу № 21 та Чернігівський національний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка за спеціальністю “вчитель історії, практичний психолог у закладах освіти”.

Учасник Революції Гідності.

Призваний до Збройних сил України у березні 2014 року. Старший солдат, гранатометник 2-го механізованого взводу 2-ї механізованої роти механізованого батальйону 1-ї окремої танкової бригади.

Загинув 26 липня 2014 року поблизу села Красне Краснодонського району Луганської області (Луганський аеропорт), прикриваючи та визволяючи з полону своїх побратимів.

Похований 4 серпня 2014 року в Чернігові.

Чернігівська обласна рада на ХХІ сесії шостого скликання 18 вересня 2014 року прийняла рішення про порушення клопотання щодо присвоєння Миколі Брую звання “Герой України” (посмертно).

Указом Президента України № 270 від 15 травня 2015 року “за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).

Нагороджений посмертно нагрудним знаком “За оборону Луганського аеропорту”, медаллю Української православної церкви Київського патріархату “За жертовність і любов до України”, народною відзнакою орденом “Лицарський хрест добровольця”.

Нагороджений Відзнакою Президента України “За участь в антитерористичній операції” (посмертно).

Рішенням міської ради міста Чернігова присвоєно почесне звання "Захисник України – Герой Чернігова" (посмертно).

Нагороджений Почесною відзнакою Чернігівської областної ради "За мужність і вірність Україні"(посмертно).

В пам’ять про Миколу Бруя у вересні 2015 року на будівлі Чернігівської загальноосвітньої школи № 21 встановлена меморіальна дошка. На честь Миколи Бруя та загиблих воїнів 1-ї танкової Сіверської бригади в 2017 році в містечку Гончарівське встановлений меморіальний знак.