Загиблі герої Чернігівщини: Лобань Ігор. Довгий Ігор

У Красному Колядині проводжали в останню путь воїна Ігоря Олексійовича Лобаня, який загинув 30 жовтня в бою з російськими загарбниками в районі села Кліщіївка Бахмутської міської громади Донецької області.

Народився Ігор 26 березня 2000 року в селі Грицівка. Навчався в Красноколядинській школі. Потім вступив до Роменського вищого професійного училища. Свого випускника вчителі й однокурсники запам’ятали, як товариського, дуже доброго, привітного та працьовитого хлопця. Він ніколи не відмовлявся комусь допомогти, а ще дуже добре малював.

У 2021 році пішов на військову службу за контрактом. Служив у 30-й окремій механізованій бригаді імені князя Костянтина Островського. Був гранатометником в одному з підрозділів.
У пам’яті всіх, хто знав Ігоря, він залишиться усміхненим і життєрадісним, чуйним і надійним товаришем, турботливим сином і люблячим братом.

Його останню дорогу односельці встеляли квітами, живим коридором, навколішки, віддаючи останню шану Герою. Він поклав своє молоде життя за майбутнє України, за її волю і незалежність!

Указом Президента України за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Лобаня Ігоря Олексійовича – солдата, нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Ігор Довгий народився 9 березня 1985 року в селі Шабалинів. Був найстаршим у багатодітній родині. Крім нього, мама Наталія Миколаївна виростила і виховала ще двох менших синів і доньку. У 2000 році Ігор закінчив 9 класів Шабалинівської школи. Вчителі розповідають: був порядним і дисциплінованим, добрим і товариським, ввічливим, старанним і щирим. Ще одна його яскрава риса – він завжди виступав за справедливість.

Обожнював рибалити. Любив спорт, був фізично сильним і витривалим. Виріс працьовитим – трудився у столиці й за кордоном. 

Ігор Довгий створив прекрасну сім’ю, всю душу віддавав дружині й синочку… Молода родина не так давно придбала будинок у рідному селі. Ігор старався облаштувати усе якнайкраще для своїх найближчих людей. Мав ще багато планів з будівництва та ремонту оселі… 

30 червня 2022 року був призваний на військову службу за мобілізацією захищати Україну – на посаду водія парашутнодесантної роти.  5 листопада 2022 року Ігор загинув поблизу Червонопопівки Луганської області.

Страшна війна без жалю забрала життя Ігоря Довгого – ще одного нашого Героя, який мужньо боронив українську землю від російського окупанта. Ворог вирвав із життя дуже добру і світлу людину, турботливого сина, коханого чоловіка і люблячого батька, брата, друга, товариша.