Загиблі герої Чернігівщини: Сергієнко Ігор. Пономаренко Дмитро

Ігор Володимирович Сергієнко.

Він народився 22 травня 1984 року в місті Щорс (нині - Сновськ) Чернігівської області. Згодом родина перебралась до Городні, де, в 2001-му році, закінчив загальноосвітню школу № 2.

У 2001—2002 роках проходив строкову службу в лавах ЗСУ водієм бронетранспортера в смт Десна, в 169 навчальному центрі Збройних сил України.

Мобілізований 15 травня 2014 року Городнянським районним військовим комісаріатом. Служив кулеметником 1-го стрілецького відділення 3-го стрілецького взводу стрілецької роти 41-го батальйону територіальної оборони Чернігівської області «Чернігів-2».

14 вересня 2014 року отримав поранення в живіт під час бою під Малою Орлівкою. Із важким пораненням у живіт був доставлений до Артемівська (з 2016 року - Бахмут), де йому зробили операцію, перевезли до шпиталю в Харків, а звідти у стабільно важкому стані був направлений до військового шпиталю в Києві.

22 вересня 2014 року в день Феодосія Чернігівського помер від ран у шпиталі міста Києва.

Похований 24 вересня 2014 року в місті Городні Чернігівської області.

Залишилася дружина та п’ятирічна донька Аліна.

У пам’ять про Ігоря Сергієнка в травні 2015 року на будівлі Городнянської загальноосвітньої школи № 2 встановлена меморіальна дошка та

пам’ятний знак на міській Алеї Героїв.

Указом Президента України № 149/2019 від 18 квітня 2019 року, "за особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, мужність і самовіддані дії, виявлені під час виконання службового обов'язку", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 4, ряд 8, місце 16.

Дмитро Олександрович Пономаренко.

Він народився у місті Чернігові 1981 року в сім’ї робітників. Навчався в середній школі №27 м. Чернігова. Після закінчення 9 класу пішов вчитися в професійно-технічне училище № 10 за фахом «столяр-різьбяр по дереву».

З червня 1999 року по жовтень 2002 року проходив військову службу у складі 7-го полку спеціального призначення Внутрішніх військ МВС “Барс” у місті Ірпінь (Київська область) за спеціальністю «кінолог».

Після служби в армії працював у пожежній частині у м. Славутичі (Київська

область).

У 2009 році закінчив Чернігівський інститут інформації, бізнесу і права за

спеціальністю «Менеджер економічної безпеки підприємств».

З 2009 по 2015 рік працював в охоронних структурах м. Чернігова.

8 жовтня 2015 року вступив до лав Збройних сил України на військову службу

за контрактом до 550-ї окремої радіолокаційної роти (138-а радіотехнічна бригада). Мав звання молодший сержант.

В зоні АТО був у відрядженні, прикомандированний до у 72-ї механізованої бригаді.

Загинув 25 лютого 2017 року біля с. Верхньоторецьке Ясинуватського району

Донецької області, промзона Авдіївки.

Похований 1 березня на міському кладовищі Чернігова.

Указом Президента України № 104/2017 від 10 квітня 2017 року, «за особисту

мужність, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку», нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Рішенням міської ради міста Чернігова присвоєно почесне звання "Захисник України – Герой Чернігова" (посмертно).

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 9, ряд 9, місце 14.