Загиблі герої Чернігівщини: Кістерний Ігор. Мінчуков Володимир. Воробей Іван

Кістерний Ігор Миколайович – командир відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки 13-го окремого мотопіхотного батальйону 58-ї окремої мотопіхотної бригади Оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України, старший сержант.

Народився 21 березня 1987 року в місті Семенівка Чернігівської області. У 2004 році закінчив Семенівську гімназію №2 у місті Семенівка.

У 2005-2006 роках проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил України.

У 2006-2016 роках служив за контрактом у відділі прикордонної служби «Семенівка» Чернігівського прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина 2253, місто Семенівка Чернігівської області).

Захоплювався футболом, грав у складі футбольної команди «Ревна» (місто Семенівка).

З 2016 року проходив військову службу за контрактом у лавах Збройних Сил України. Служив командиром відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки 13-го окремого мотопіхотного батальйону 58-ї окремої мотопіхотної бригади Оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А4427 (польова пошта В2278), селище міського типу Вороніж Шосткинського району Сумської області).

З травня 2017 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.

14 липня 2017 року о 22:55 старший сержант Кістерний загинув поблизу селища міського типу Новотошківське Попаснянського району Луганської області від кулі ворожого снайпера, що влучила йому в серце.

18 липня 2017 року похований на Монаховому кладовищі у місті Семенівка Чернігівської області.

Залишились мати та сестра.

У жовтні 2017 року в місті Семенівка на будівлі Семенівської гімназії №2 (вулиця Шкільна, 1), де навчався Ігор Кістерний, йому відкрито меморіальну дошку.

Указом Президента України від 07 квітня 2020 року № 131/2020 Ігор Миколайович Кистерний нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» за самовіддане служіння Українському народові, особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України (посмертно).

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 10, ряд 2, місце 4.

Мінчуков Володимир Анатолійович – навідник 3-го танкового взводу 54-ї окремої механізованої бригади Оперативного командування «Схід» Сухопутних військ Збройних Сил України, солдат.

Народився 15 травня 1998 року у селищі міського типу Лозівський Слов‘яносербського району Луганської області. З 4 років виховувався у родині старшої сестри. У 2011 році переїхав до села Галаганівка Семенівського району Чернігівської області до родичів. У 2013 році закінчив загальноосвітню школу села Галаганівка, потім – Сосницький професійний аграрний ліцей (селище міського типу Сосниця Чернігівської області) за фахом тракториста.

Працював різноробом у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Нове життя» у селі Галаганівка.

З лютого 2017 року проходив військову службу за контрактом у лавах Збройних Сил України. Пройшов військову підготовку в 169-му навчальному центрі Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А0665, селище міського типу Десна Козелецького району Чернігівської області). Служив навідником 3-го танкового взводу 54-ї окремої механізованої бригади Оперативного командування «Схід» Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А0693 (польова пошта В2970), місто Бахмут Донецької області).

Брав участь в антитерористичній операції на сході України.

8 лютого 2018 року солдат Володимир Мінчуков трагічно загинув внаслідок кульового поранення голови в районі селища Підгородне Бахмутського району Донецької області.

12 лютого 2018 року похований на кладовищі села Галаганівка Семенівського району Чернігівської області.

Залишились мати та дві сестри.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 10, ряд 6, місце 13.

Воробей Іван Володимирович - заступник командира бойової машини – навідник-оператор 3-го відділення 2-го взводу 1-ї гірсько-штурмової роти 109-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України, солдат.

Народився 3 липня 1999 року в селі Дігтярівка Новгород-Сіверського району Чернігівської області. У 2016 році закінчив навчально-виховний комплекс села Дігтярівка Новгород-Сіверського району, потім - Шосткинський професійний ліцей.

27 квітня 2018 року Новгород-Сіверським об‘єднаним міським військовим комісаріатом Чернігівської області зарахований на військову службу за контрактом до лав Збройних Сил України.

Проходив службу на посаді курсанта 169-го навчального центру Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А0665, селище міського типу Десна Козелецького району Чернігівської області), потім – на посаді заступника командира бойової машини – навідника-оператора 3-го відділення 2-го взводу 1-ї гірсько-штурмової роти 109-му окремому гірсько-штурмовому батальйоні 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А3892, село Крихівці Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області).

З 2018 року брав участь в операції об’єднаних сил на сході України.

9 листопада 2018 року близько 21.30 солдат Воробей загинув від кулі снайпера під час виконання бойового завдання на взводному опорному пункті поблизу селища Кримське Новоайдарського району Луганської області. Також, при спробі винести з-під вогню пораненого Івана, загинув солдат Летюка.

12 листопада 2018 року похований на кладовищі села Дігтярівка Новгород-Сіверського району.

У березні 2019 року в селі Дігтярівка Новгород-Сіверського району на фасаді навчально-виховного комплексу (вулиця Покровська, 67), де навчався Іван Воробей, йому відкрито меморіальну дошку.

Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (18.04.2019; посмертно).

Залишились бабуся, мати та сестра.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 10, ряд 9, місце 36.