Загиблі герої Чернігівщини: Левченко Микола. Сірик Юрій. Дзюба Володимир

 10 листопада 2022 року у Чернігові попрощалися з бійцем 95—ої десантно-штурмової бригади Миколою Левченком, який загинув 29 жовтня в селі Невське Луганської області. Микола народився і виріс у Чернігові. Навчався у 18-й школі. Згодом закінчив Полтавський інститут економіки і права вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» за спеціальністю «Правознавство» і здобув кваліфікацію молодшого спеціаліста-юриста.

Чоловік працював на будівництві, був промисловим альпіністом та утеплював будинки. По життю він був завжди веселим, ніколи не кому не відмовляв, навіть якщо не хотів цього робити, але допомагав як міг. 

Військову строкову службу він не проходив. Після 24 лютого, коли почалась повномасштабна агресія зі сторони росії, він відвіз свою дружину та дітей на західну Україну, щоб вони не переживали цей жах. Після цього він повернувся та почав займатися волонтерством (вивозив людей в безпечні місця, а на зворотному шляху віз гуманітарну допомогу).

Коли вже не потрібна була допомога як волонтер – він почав допомагати відбудовувати пошкоджений будинок свого дядьки, але не міг сидіти тут і казав, що хоче закінчити цю війну, щоб вона не перекинулась на наших дітей.

Так, в липні місяці він добровільно пішов до військового комісаріату та записався на облік, а 21 липня його було призвано на військову службу. 29 жовтня його серце перестало битися…

Йому було всього 32 роки. У нього залишилися дружина Олена та двоє дітей Денис – 8 років та Арсеній – 5 років.

Солдат Юрій Сірик народився 26 вересня 1989 року у Чернігові. У 2006 році закінчив чернігівську школу №19, а у 2011 — Історичний факультет Чернігівського педагогічного університету. Після цього Юрій проходив строкову військову службу у ВМС, а у 2014 став на захист країни у складі Добровольчого Українського корпусу. Був одним із захисників Донецького аеропорту.

У 2016 чоловік повернувся до цивільного життя та працював у будівельній компанії “Вимал-Спецбуд”, пізніше розпочав працювати за кордоном. З початком повномасштабного російського вторгнення Юрій повернувся на батьківщину та долучився до складу військової частини А0501 на посаду старшого водія одного з підрозділів.

31 жовтня 2022 року під час виконання чергового бойового завдання поблизу населеного пункту Новоселівське на Луганщині Юрій Сірик загинув.

Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Старший солдат Володимир Дзюба народився 3 квітня 1992 року в селі Стрільники. Тут закінчив місцеву школу, після чого вступив на навчання у місті Конотоп, де зрештою опанував спеціальність електрозварника. У 2011-2012 роках Володимир проходив строкову службу, потім працював патрульним поліцейським у Києві. У 2015-2016 роках брав участь в антитерористичній операції на Сході, після чого повернувся у рідне село. Працював Володимир робітником із благоустрою у КП "Бахмацьке".

У перший день повномасштабного російського вторгнення він добровільно став на захист України. Службу проходи у складі 30-ї окремої механізованої бригади ім. Костянтина Острозького.

2 листопада 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу села Костянтинівка на Донеччині Володимир Дзюба загинув.