Загиблі герої Чернігівщини: Житник Віктор. Коворотній Сергій. Василенко Ігор

Житник Віктор Васильович народився 24 листопада 1961 року в селищі Добрянка, Добрянської селищної територіальної громади, навчався в Добрянській школі, яку закінчив у 1975 році. Після закінчення школи вступив до Чернігівського ПТУ де здобув спеціальність маляр-штукатур. З 1978 року розпочалась трудова діяльність Віктора, в місті Чернігові працював в різних будівельних організаціях. Вихідні та святкові дні проводив у рідній Добрянці де мав багато друзів та родичів, займався музикою, був гітаристом Добрянського вокально-інструментального ансамблю. У 1981 році Віктор одружився, а згодом у подружжя народились син та донька. З 2000 року займався підприємницькою діяльністю, зокрема транспортним перевезенням.

З початком повномасштабного вторгнення Віктор добровільно долучився до лав територіальної оборони Чернігова. З 26 лютого 2022 року Віктор брав участь в обороні міста, спочатку діючи у складі руху опору мікрорайону Бобровиця, а згодом – у механізованому батальйоні Першої окремої Сіверської танкової бригади.

5 березня 2022 року, коли ворог здійснив чергову атаку, Віктор, перебуваючи в складі бойової групи, вступив у бій, внаслідок мінометного обстрілу отримав важке поранення не сумісне з життям, поховали Житника Віктора Васильовича в місті Чернігові.

Сергій Валерійович Коворотній народився 12.04.1984 р. у м. Ніжин. Навчався у ЗОШ №6. Потім вступив до Ніжинського ПТУ №2, де здобув спеціальність «слюсар-інструментальник». Працював на Ніжинському консервному заводі.
Коли розпочалася збройна агресія проти Батьківщини, Сергій долучився до лав захисників і відбивав ворожу навалу на посаді стрільця номера обслуги десантно-штурмових військ. Загинув під час виконання бойового завдання.
У Сергія залишилися мама і два брати, які теж у складі ЗСУ захищають рідну землю від ворога.
Загинув 07.11.2024 р.

Поховали захисника у Ніжині на Кручівському кладовищі.

Ігор Василенко  народився 29 червня 1978 року в Києві у сім’ї медиків. Повну середню освіту отримав у Талалаївській ЗОШ №1.

1995–2000 роки – навчання у Харківському університеті радіоелектроніки.

Працював в органах МВС у Києві програмістом.

Одружений, має сина.

У 2007 році родина переїхала до Ніжина. Працював у ТОВ «БРАВО», Ніжинській міській СЕС, а останні 3 роки перед війною – у Польщі.

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення рф на територію України, Ігор записався до штурмової бригади Національної поліції України «Лють». Потім перейшов до ЗСУ на посаду старшого лейтенанта.

Командир розвідувального взводу.

Був тяжко поранений поблизу м. Терни Краматорського району.

Помер 20 листопада 2024 року після тривалого лікування.