Наукова еліта Чернігівщини: Михайло Птуха

Статистик і демограф Михайло Васильович Птуха народився в м. Остер на Чернігівщині. Закінчив юридичний факультет Петербурзького університету (1910 р.). З 1913 р. — приват-доцент Петербурзького університету. В 1916—1918 рр. викладав політичну економію та статистику в Пермському університеті. У 1918 р. переїхав до Києва. У 1919—1938 рр. очолював організований ним Демографічний інститут, у 1940—1950 рр. — відділ статистики Інституту економіки АН України. У 1919—1937 рр. завідував також кафедрами в декількох вищих навчальних закладах Києва.

Розробляв проблеми теоретичної та прикладної демографії, загальної теорії статистики, історії вітчизняної та світової статистики. Велике значення мали його дослідження зі статистики населення. Обґрунтував ряд нових наукових положень у демографії. Розробив схему вивчення демографічних процесів і запропонував методику її реалізації. Висновки М. В. Птухи у вивченні шлюбності та смертності населення здобули світове визнання. Велике значення мають його методи побудови сумарних таблиць смертності.

У своїй ранній роботі "Нариси з теорії статистики населення та моральної" (1916 р.) М. В. Птуха багато уваги приділив розробці методології демографічних явищ, методам вивчення масових процесів, що відбуваються в народонаселенні.

Упродовж майже 20 років головною справою свого життя М. В. Птуха вважав заснований ним Інститут демографії Української Академії наук. За його планами в інституті здійснювалося вивчення антропологічних характеристик населення, визначалися структурні зсуви в народонаселенні України, обчислювалися таблиці смертності, ймовірні втрати населення внаслідок першої світової, громадянської воєн та революції, розподіл населення відповідно до місця народження, освіти, сімейного та соціального становища, національності, фаху.

Поряд з прикладною діяльністю М. В. Птуха велику увагу приділяв розвиткові статистичної теорії: створенню методології обчислення індексів шлюбності, показників дитячої смертності, порядку проведення переписів населення.

У 1934 р. в Інституті демографії було організовано відділ санітарної статистики населення, в якому вивчалися причини тимчасової втрати працездатності, формувалася система санітарно-статистичних показників, досліджувалася дитяча захворюваність і смертність тощо.

За час свого існування (1919—1934 рр.) Інститут демографії, в якому працювало понад 30 співробітників, видав 14 томів своїх праць, значну кількість монографій, статей, довідкової літератури.

Найважливішого значення М. В. Птуха надавав проблемам смертності населення, як у теоретичному, так і в практичному їх аспектах. За його методиками у Демографічному інституті було розраховано повні таблиці смертності для України на основі перепису 1897 р. та смертних випадків за 1897—1898 рр. Згідно із запропонованим методом обчислення сумарних таблиць смертності, орієнтованим на застосування в окремих великих регіонах, в Інституті демографії було побудовано близько 200 таблиць смертності. Результати пошуку ефективних методів побудови сумарних таблиць смертності М. В. Птуха опублікував у 1920-ті роки в серії праць, які отримали визнання за кордоном. У 1929 р. його було обрано дійсним членом Міжнародного статистичного інституту, і він брав участь у його сесіях.

Праці М. В. Птухи з питань смертності населення набули виняткового значення на початку 1930-х років. Він опублікував прогнози приросту населення в Украї-ні на найближчі роки та на перспективу. Через голод 1933 р., який забрав життя мільйонів, ці прогнози не здійснилися. З 1933 по 1945 р. М. В. Птуха не публікував праць із смертності та з інших демографічних проблем, які мали надзвичайно важливе значення для суспільного життя країни у ті роки. Він змушений був перейти до питань історії демографії та статистики.

У 1938 р. його було арештовано, Інститут демографії припинив своє існування. Щоправда, М. В. Птуха не зазнав трагічної долі інших учених, репресованих у 1930-ті роки: в 1940 р. його реабілітували. Однак важливий науковий напрямок, який він очолював, було перекрито.

До сфери наукових інтересів М. В. Птухи входили також питання загальної статистичної теорії, що знайшло відображення в "Нарисах з теорії статистики населення та моральної" (1916), у монографії "Статистична наука на Заході" (1925) тощо. Він сформулював визначення статистики як науки, окреслив її предмет та специфічний метод, вказав на загальне завдання, що надає статистичному знанню наукового характеру.

Основні положення теорії статистики у зведеному вигляді вчений виклав у першому розділі "Нарисів із статистики населення": статистика як самостійна наука, загальна та галузева статистики, загальні та специфічні статистичні методи, вища математика у статистиці, статистичні угруповання, статистичні закономірності та причинні залежності. Праці М. В. Птухи є цінним внеском у світову статистичну науку, важливим матеріалом для вищих навчальних закладів економічного профілю.

Другий науковий напрямок діяльності вченого — теоретична та прикладна демографія. М. В. Птуха подав оригінальне визначення сутності демографії, зробив внесок у розробку специфічних методів вивчення масових явищ та процесів, які відбуваються у суспільстві, запропонував спосіб всебічного статистичного вивчення демографічних явищ та процесів, на основі яких можна простежити за всім життям певного покоління.

Ще студентом М. В. Птуха захоплювався загальною та вітчизняною історією статистичної думки, і з кінця 1930-х років історична проблематика зайняла домінуюче місце в науковій діяльності академіка. У 1945 р. вийшли друком "Нариси з історії статистики XVII-XVIII століть". У монографії охарактеризовано праці основоположників політичної арифметики, розглянуто стан статистики у Швеції, демографії в Англії, розв’язано одну з історичних загадок — метод побудови першої таблиці смертності Дж. Граунта, досліджено розвиток економічної географії, господарської статистики та політичної арифметики в Росії. Праця М. В. Птухи здобула високу оцінку вчених-статистиків.

Не менш фундаментальною є двотомна праця вченого про розвиток російської статистичної думки (1955, 1959), в якій виявлено глибину й оригінальність останньої в теорії та практиці, розглянуто різні статистичні школи, діяльність наукових та практичних статистичних установ і товариств.

Автор уперше розв’язав питання про суть статистики державоведення, дослідив трансформацію російського державоведення у статистику числового напрямку, показав діяльність у галузі статистики Академії наук та інших центрів розвитку статистичної думки, висвітлив університетську статистику. Праці М. В. Птухи з історії статистики об’єктивні і всебічні, бо їх написано на основі використання величезних масивів першоджерел.

Джерело