Браницький повстанський комітет: як козаки Чернігівщини боролися за незалежність

В українській історії є чимало маловивчених і маловідомих сторінок. Одна із таких – антибільшовицький повстанський рух на Чернігівщині у 1918 – 1924 роках. Показовим у цьому аспекті є село Браниця.

Село Браниця має славу козацького села, бо жили в ньому козаки, а не кріпаки. А козаки – це вільні, а не пригноблені люди, які мали право володіти зброєю та землею.

І відповідно, за словами історика Олександра Ясенчука, коли в росії почалися події 1917 року, величезна козацька сила почала боротися за вільну Україну. А комуністи вирішили використати це на свою користь, зокрема вигадали червоних козаків.

Водночас як Гетьман Скоропадський був при владі, він почав повертатися до політики повернення землі поміщикам, що, звісно, не подобалося селянам, які поділили поміщицьку землю. І також у цей час почався крен до можливого альянсу з денікіним, тобто росією.

«Підняли повстання і заарештували прихильників Скоропадського, вигнали його поплічників. І Браниця стала частиною УНР.

До речі, в ті часи село Браниця було великим, тут жили приблизно 4 тисячі людей, а нині – 600 осіб.

Проте влада Директорії УНР протрималася недовго, і вже на початку 1919 року Чернігівщина опинилася під владою більшовиків. Частина Браницького «Вільного козацтва» залишилася на боці УНР і влилася до лав її армії, інші перейшли на бік більшовиків. Деякі не підтримали відкрито жодну сторону і лишилися в Браниці, нічим себе не виявляючи», – розповів Олександр Ясенчук.

Але з впровадженням більшовицької політики почався червоний терор і фактичний грабунок селян. Тож Браниця була вогнищем опору більшовизму. Були факти вбивства більшовиків, спроби придушити повстання і, хоч і дивно, та реабілітація учасників цих подій.

Вогнище опору більшовицькому режиму не згасало в Браниці та навколишніх селах до 1925 року. Хоча в інших регіонах України визвольні змагання на той час уже вщухли.

Між тим дії і позиція наших пращурів мали велике значення

«Значення їх у тому, що такі десятки або сотні виступів примусили москву почати такий процес, як українізація, і відмовитися від тотальної інкорпорації України. Тож у складі радянської держави була українська республіка. І в 1991 році, коли розпався срср, постала Українська держава.

Натомість повстання, зокрема Браницьке, показувало, що Україна — це не росія, як казав один політик.

Також важливо, що повстанці не тільки боролися зі зброєю в руках, вони ще займалися і культурною, і релігійною справою. І взагалі підтримували горіння українського духу», – сказав Олександр Ясенчук.

Джерело