Скорботні жнива війни: Чебаненко Артем. Погуляй Максим. Сніжко Олег

Чебаненко Артем Григорович народився 7 листопада 1978 року в м. Чернігів. Після закінчення школи, навчався в Чернігівському інституті економіки та управління. Працював у Чернігові. У 2022 році долучився до Сил Оборони України. Солдат 165-го окремого батальйону територіальної оборони. Позивний "Паук". Помер 19 липня 2022 року внаслідок захворювання. Брав участь в обороні м. Чернігова. Похований у Чернігові.

6 листопада помер 32-річний військовий з Бахмача, Максим  Погуляй.

Максим Погуляй народився 15 вересня 1992 року в місті Бахмачі. Закінчив місцеву школу, потім навчався в Конотопському професійно-технічному училищі, де отримав спеціальність «помічник машиніста».  Після навчання працював на різних роботах у Києві.

Максим Погуляй був активним учасником Революції гідності, приєднався до протестів на Майдані. Згодом добровольцем брав участь у зоні АТО.

З перших днів повномасштабного вторгнення воїн поповнив лави територіальної оборони у Києві, а з червня 2022 року пішов на фронт. Захищав Україну на гарячих напрямках.

Після важкого поранення, отриманого під час виконання військового обов’язку, Максим Погуляй проходив реабілітацію в місті Житомирі. Зараз там проживає його мама.

На жаль, 6 листопада серце мужнього воїна зупинилося.

Поховали захисника в Житомирі.

Оле́г Сергі́́йович Сніжко́ (2000—2022) — український військовослужбовець, учасник російсько-української війни, кавалер ордена «За мужність» III ступеня. Народився 2000 року у селі Пресеймів'я, Конотопського району Сумської області. Виростав без батьків; виховувала бабуся. 2017 року закінчив Чорноплатівський НВК. Здобув технічну освіту, потім вступив до Сумського університету. Пішов у 2020 році до війська за контрактом.

9 березня 2022 року у селі Слобода Чернігівської області був розстріляний російськими військовими злочинцями.  Нагороджений Орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Без Олега лишилась бабуся Олена Сніжко і молодший брат Сергій.