Мозаїчна краса Чернігівщини

У кожного є та сама автобусна зупинка, яку він добре пам’ятає. В одного це звичайна металева конструкція, обклеєна оголошеннями. В іншого – затишний бетонний павільйон, прикрашений кольоровою мозаїкою. Другий тип зупинок є по-справжньому унікальним. Хоч кількість автобусних зупинок з мозаїчним панно в Україні постійно зменшується, їх ще можна побачити на дорогах Чернігівщини.

Чим більше розвивалась транспортна мережа УРСР, тим потрібніше ставали автобусні зупинки. Тому у другій половині XX століття розпочинається будівництво різних автобусних зупинок, зокрема декорованих мозаїкою.  Важко сказати, коли на Чернігівщині з’явилась перша автобусна зупинка з мозаїчним панно. Це точно відбулось не раніше 1960-х років.
Якщо уважно роздивитись мозаїку окремо взятої автобусної зупинки, можна побачити дату. Це дозволяє дізнатись рік, коли було нанесено мозаїку на тій чи іншій зупинці Чернігівської області. Наприклад, Наталії Коврижко вдалось знайти дату нанесення мозаїки на зупинці с. Троїцьке, Новгород-Сіверського району.

Поруч з датою, як правило, прізвище автора ескізу мозаїки. У випадку із зупинкою Троїцьке автором є ніжинський художник Петро Свиридович Орел. Свого часу Петро був активним членом Чернігівського обласного Товариства художників. У 1980-ті він створював ескізи мозаїк для автобусних зупинок Чернігівщини. Його проєкти також втілені на зупинках у с. Кучинівка, Сновського району, с. Змітнів, Корюківського району, с. Веселе, Куликівського району. 

Ескізи мозаїчного панно для автобусних зупинок Чернігівщини здебільшого розробляли так, щоб вони відображали регіональні особливості. В основному в мозаїках втілювали анімалістичний, рослинний та історичний концепт.

Часто на мозаїках зображені і тварини, і рослини. Проте бувають мозаїки, де щось одне з цього в центрі уваги. Наприклад, тварини. Тому віднесемо до анімалістичних мозаїк ті, де фігури тварин найбільше виділяються.

Це один з найпоширеніших стилів мозаїк на автобусних зупинках Чернігівщини. Яскравим прикладом анімалістичної мозаїки є зупинка, що знаходиться за 143 кілометри від Прилук. Вона розташована поблизу колишньої ферми, де займались розведенням білок, зайців і куниць. Саме тому ці тварини стали центральними фігурами панно. 

Іншими прикладами анімалістичної мозаїки на Чернігівщині є автобусні зупинки у с. Конятин і с. Спаське, Корюківського району, а також у с. Оболоння, Новгород-Сіверського району і с. Кувечичі, Чернігівського району. Мозаїка на автобусній зупинці с. Конятин зображує коника. Сюжет мозаїки у с. Спаському вже не такий буквальний, там зображено різнокольорових птахів. На автобусній зупинці в с. Оболоння також птахи, а саме лелеки. Частина з них зображена в польоті, інші красуються посеред квітів. А на мозаїці у с. Кувечичі – півники.

Так само поширеним є рослинний орнамент. Яскравими прикладами зупинок Чернігівщини, де в мозаїці фігурують рослини, є зупинки в с. Лозова, Корюківського району, с. Яблуневе, с. Каблуки, с. Кунашівка, с. Крути, Ніжинського району, с. Вересоч, Куликівського району, с. Линовиця, Прилуцького району. У с. Лозове мозаїка на зупинці зображає лозу, у с. Яблуневе – цвіт яблуні, а в інших – узагальнені рослинні орнаменти.

Іншим типом мозаїк на автобусних зупинках Чернігівщини є ті, що зображують людей або певні історичні явища. Яскравим прикладом таких зовнішніх мозаїк є зупинка у с. Веселе, Куликівського району. Її автором є вже згаданий Петро Свиридович Орел. Спереду на автобусній зупинці зображені озброєні воїни-русичі, вишикувані в ряд. Посередині стоїть чоловік, що схожий на князя. По боках автобусної зупинки – кораблі. Схоже, що Петро Свиридович надихався “Словом о полку Ігоревім”.

Мешканка Веселого, Алла Авраменко згадувала, що при створенні мозаїки Петро Свиридович використовував різне бите скло, а не тільки смальту. Це все робить мозаїку на автобусній зупинці у с. Веселе особливою. До того ж вона добре збереглась. Місцеві доглядають за нею.

Фігури людей також зображені на мозаїках автобусних зупинок у с. Слобідка, Корюківського району та с. Дрімайлівка, Чернігівського району. На мозаїці автобусної зупинки у с. Дрімайлівка зображено атлетів, які займаються бігом. 

Такий тип мозаїчних сюжетів на автобусних зупинках був доволі поширеним. Існує навіть теорія, згідно з якою поява такого типу декоративних зупинок пов’язана з Олімпійськими іграми 1980 року. Але це почалось ще до Олімпійських ігор і продовжилось під час.

На жаль, багато унікальних зупинок Чернігівщини, прикрашені мозаїками, руйнуються. Одні через відсутність догляду, інші внаслідок людських вчинків. Мозаїки обклеюють рекламними оголошеннями, на них пишуть, малюють графіті, видирають смальту та інше. Шибеники не відчувають відповідальності за ці дії, тому продовжують.

Деякі громади взялись за відновлення автобусних зупинок з мозаїками. Наприклад, Менська громада організувала проєкт “Наступна зупинка – Мозаїка”. У межах нього місцеві відмивають написи з мозаїк, підфарбовують зупинки, а також відновлюють мозаїки. Ініціатива виросла з ідеї Оксани Василенко, менської волонтерки. Вона, подорожуючи Чернігівщиною, побачила ряд автобусних зупинок з мозаїками, які треба рятувати. Проєкт подали на грант і виграли. Так розпочалась їхня благородна робота.
Як бачите, попри те, що автобусні зупинки з мозаїчним панно на Чернігівщині є радянськими, вони унікальні. Сюжети більшості з мозаїк відображають регіональні особливості, а їхні автори – українські художники. Це частина нашої спадщини. 

Джерело