Історії Воїнів: 119-та окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ

Мінімізувати прямий контакт між побратимами з підрозділів піхоти та противником — таке завдання ставлять перед собою мінометники 119-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ з Чернігівщини. Як розповів командир одного з мінометних підрозділів з позивним "Гасіч", наразі триває їхня третя бойова ротація на Донбасі. Він познайомив журналістів Суспільного з одним зі своїх мінометних розрахунків. Ним уже два роки керує військовослужбовець "Талісман".

Близько трьох хвилин необхідно мінометному розрахунку 119-ї окремої бригади Сил тероборони ЗСУ, аби підготуватись до пострілу на новій позиції. Працюють з мінометом вітчизняного виробництва.

    "Для того, щоб зробити постріл, потрібно багато підготовчих факторів. Для того, що "бух" реалізувати, потрібна навченість, злагодженість. На це потрібен час", — розповідає військовослужбовець з позивним "Гасіч".

    Його побратим з позивним "Талісман" говорить:

    "Коли були штурми на Покровському напрямку, ми викидали, у нас вилітало, 108 мін за 14 годин. Для міномета — це багато за такий час. Це за 14 годин. Трохи — перекур, і знову — те ж саме. За добу нам двічі міни привозили".

"Талісман" два роки очолює мінометний розрахунок. До Збройних сил приєднався з перших днів повномасштабного вторгнення. До цього працював помічником машиніста на залізниці.

    "Треба бажання і все. Я ж теж не мінометник. Я мінометником не народився і ніхто з нас ним не народився. У кожного є своя мирна професія. Кожен до цього часу займався своєю справою, але прийшли — треба. І ми цю роботу робимо. Якщо не ми будемо її робити, то хто її буде робити?", — зізнається "Талісман".

    Військовий із позивним "Горець" — навідник. Розповідає: вперше на оборону країни став у 2015-му. Наступних три роки був артилеристом 40-ї окремої артилерійської бригади. У лютому 2022-го повернувся на службу, щоб захищати рідний Чернігів.

    "Совість підказала. Дома сидіти "не альо". Треба. Бажання бути артилеристом. Це цікаво: один постріл і — багато лежачих "чєловєков". Мені це подобається, тому що до нашої хати ми нікого не запрошували. Є бажання якнайшвидше завершити це нашою перемогою і, щоб всі зрозуміли, що до українців не треба заходити до хати без дозволу", — пояснює навідник.

"Горець" каже: буває так, що працюють на вогневих позиціях впродовж доби.

    "Постріл, постріл. Нора. Знов постріл. Наведення. Корегування. І так туди-сюди — до ВП (вогнева позиція, — ред.) — в укриття, до ВП — в укриття. Це піхота, яка розбігається після штурмів. Треба її знищувати, щоб нашим хлопцям в окопах було краще. Не з автомата стріляти, а, щоб вони впевненіше почувалися. Якщо ми будемо так просто віддавати кожен клаптик землі, то вони завтра будуть у нас вдома".

 Транспортний супровід та логістику мінометних розрахунків забезпечує військовослужбовець "Ведмідь". Згадує, як близько двох місяців тому потрапив під обстріл.

    "Це був приліт «Граду». У мене в сидіння машини прилетіло. Я сидів і осколок зайшов. Слава Богу, живий. А капот відірвало, двері, це вже — FPV-дрони. Відключився і потім все нормально — живий. Яка б не була машина — погана, гарна, нова — треба знати та впевнено їхати за хлопцями. Вони там чекають у будь-якому випадку", — розповідає "Ведмідь".

 У цивільному житті він був інженером садово-паркового господарства на одному із комунальних підприємств у Чернігові.

    "Почалася війна і до мене на роботу прилетіли «Гради». Я вже з роботи почав воювати".

"Ведмідь" каже: це його третя ротація на Схід.

    "Воюєш вже дуже довго і до всього звикаєш. Десь переймаєш досвід, десь навчаєшся, десь спостерігаєш. Але в більшості випадків — все сам. Ти думаєш своєю головою. За тебе командир подумав — добре, але командир десь там, а ти виконуєш завдання і його треба виконати. Треба самому постійно бути в тонусі".

    Ще один військовослужбовець, з позивним "Домінік", говорить:

"Перший номер — це надія на всіх. Він відповідає за життя всіх, хто в салоні".

"Домінік" — другий водій в авто. Себе називає механіком та очима екіпажу.

    "Я їду з планшетом і корегую рух першого водія. Тому що на деяких ділянках дороги в нічний час водій їде "сліпий". Він сподівається на другий номер".

Військовий ділиться: коли заїжджає на бойові позиції, максимально концентрується на дорозі.

    "Коли вмикається РЕБ, то вся робота зосереджена тут. Жодних жартів — їдемо, бачимо, слухаємо. Бо будь-якої секунди може статись «прихід»".

До лав ЗСУ "Домінік" долучився девʼять місяців тому. Він — наймолодший у колективі.

    "Я з навчального центру одразу на Донецьк, на Покровський напрямок. На цей момент у нас повноцінний механізм. Якщо з цього механізму забрати якусь шестерню, то механізм працює не в той бік".

 Командир мінометного підрозділу "Гасіч" так характеризує роботу своєї команди:

    "Цей розрахунок виділяється виконавчою дисципліною, самостійністю. Хлопці мають достатньо великий бойовий досвід. Покровський напрямок дав велику закачку: інтенсивність боїв, частота переміщень, зміна позицій і велике навантаження — як психологічне, так і фізичне. Люди з досвідом і великим авторитетом своєї справи".

 Свій позивний "Гасіч" отримав від племінників через колишню професію — раніше був рятувальником. Став військовим на початку повномасштабного вторгнення.

    "Мабуть, найбільше не хотілось вірити, що це станеться. І воно сталося. Що робити і як діяти? В мене підготовка до зовсім іншої діяльності — в мене в житті було багато стволів, але всі водяні".

Нині "Гасіч" керує роботою всіх мінометних розрахунків у своєму батальйоні.

    "Це дуже така командна робота. Спільно з пілотами, корегувальниками. Моє завдання — розрахунки та подача команд. Якщо я приймаю якісь рішення, то це, в першу чергу, відповідальність за ці рішення, і там я повинен вкласти все, що я маю набуте — знання, вміння, навички, щоб забезпечити максимальну безпеку тих людей, які будуть виконувати завдання. Це до тремтіння рук і більше".

Про роль свого підрозділу "Гасіч" каже так:

    "Якщо ми зараз стоїмо в обороні, то наше основне завдання — не допустити, щоб піхота вступала в бій. Якщо це відбувається, то це недобре. Звідси виходить ефективність: якщо ми справляємось з цим завданням, то це ефективно. Я просто бачу, як вони агресивно йдуть атакувати. Ця агресія, я просто розумію, що вони зараз там нароблять, якщо виконають завдання, з яким ідуть, то тоді без жодних сумнівів просто робиш свою роботу. Але, щоб радіти там… Є позитивний результат і крапка".

У відпустці всі вони були навесні минулого року, кажуть військові.

Джерело