Вбиті росією: Гальонка Олексій. Дєдовський Сергій

Гальонка Олексій Анатолійович народився 24 березня 1952 року у Києві.  Український філолог, кандидат педагогічних наук, доцент, професор, президент Асоціації вчителів та викладачів української мови і літератури. Трагічно загинув 3 січня 2025 року під час ракетної атаки Чернігова російськими терористами.

Працював вчителем української мови і літератури Мокровеличківської школи Ріпкинського району Чернігівської області.

Надалі його доля була пов'язана з Чернігівським обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти, де він був методистом, завідувачем науково-методичного кабінету української мови й літератури, заступником директора, проректором з науково-методичної роботи.

У 1984-1987 роках навчався у аспірантурі Інституту педагогіки, де у 1988 році захистив дисертацію з методики української літератури на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук.

Завдяки його дослідженням та активної організаційної діяльності було вдосконалено систему роботи щодо фахової перепідготовки вчителів, започатковано ряд ініціатив, самобутніх освітянських проєктів, зокрема Чернігівських педагогічних зустрічей, які об’єднували лауреатів і переможців всеукраїнського конкурсу «Учитель року» у номінаціях «Українська мова і література», «Зарубіжна література».

Автор понад ста наукових педагогічних публікацій.

У 2010 році був обраний президентом Асоціації вчителів та викладачів української мови і літератури.

Сергій Дєдовський жив у селищі Кам’янська Слобода на Чернігівщині поблизу кордону з Росією, займався сільським господарством. Після початку повномасштабної війни РФ проти України, чоловік опинився в окупації. 23 березня до нього додому прийшли російські військові, обшукали житло, забрали документи й викрали самого Сергія.

Після деокупації Чернігівщини, сестра Дєдовського Любов звернулася до правоохоронців із заявою про зникнення брата. За пів року Росія підтвердила Міжнародному комітету Червоного хреста, що Сергій у неї, проте місце утримання не повідомила. Взимку 2023-го один зі звільнених з полону цивільних повідомив, що росіяни тримали його з Сергієм у СІЗО в Рязанській області.

Ще за рік Любов дізналася, що спершу брат був у Ряжську, а тоді його вивезли до Мордовії. Там росіяни тримали цивільних і військовополонених українців разом. За інформацією "МІПЛ" їх там майже не годували, а до військових ставились особливо жорстоко.

У квітні 2024-го, Любові зателефонували з моргу в Полтаві та повідомили, що під час чергового обміну з Мордовії повернули тіло Сергія.