Письменники Чернігівщини: Білоцвіт Олеся

Олеся Білоцвіт народилася на Чернігівщині 26лютого 1980 року в сім'ї Ніни й Миколи Ткаченків - знаних в Прилуках журналістів і поетів. Саме через батьків-письменників з юних літ друкувалася під псевдонімом Білоцвіт. Під цим літературним ім'ям стала дипломанткою міжнародного конкурсу "Гранослов 2000"', видала збірки поезій "Скрипка часу", "Стихія Сонця", "Передчуття наближень" і в 2004році прийнята до Національної спілки письменників України.

   За фахом поетеса —учителька географії та біології (закінчила природничий факультет Ніжинського педагогічного університету). Деякий період працювала в рідній Прилуцькій ЗОШ № 6. Однак непереборне прагнення пізнавати світ і спрага емоційних вражень поманили в далеку далеч - аж на австралійську землю. Уже шість років Олеся Білоцвіт мешкає в Мельбурні, де потужна українська діаспора. У неї підростають два сини. Свої почуття і відчуття поза Батьківщиною вона вкладає в поетичні рядки. Розлука для неї - це випробування на честь, на вірність, на любов.

Нашого цвіту по всьому світу.
   З близьких і далеких стежок снують земні дороги - то ранково-чисті, то - вечірньо-бентежні. Але їх світло ніколи не гасне, єднаючи не тільки людські долі, а й материки. Ось і знов з далекої Австралії прилетів привіт - збірка поезій нашої землячки - прилучанки Олесі Білоцвіт „За силуетом слова".
   В наш час протистояння, конфліктності, пригніченості, безнадії ця збірка -то промінь назустріч, щоб не заблукати між добром і злом, щоб захиститися любов'ю як молитвою. Для авторки вивчення нового материка, мабуть, цікаво, особливо як для фахівця (географа й біолога), але для особистості вразливої, емоційної - занадто серйозне випробування розлукою з рідною землею.
Як стрінуться наші очі,
Як обручем стануть руки -
Я Вас відпустити не схочу,
Прилуки мої, Прилуки.
   Та опинившись на чужому материку, Олеся Білоцвіт несе в собі не просто заповіти роду, а й пам'ять нації.
Цілий цикл віршів присвячений батькові-поету Миколі Чорновусу, який, на жаль, уже не з нами. По філософському звучать поетичні строфи, вміло поєднуючись з тонким психологізмом.
   У кожному вірші крихітка біографії поетеси. В Олесі Білоцвіт свій час, своя доля і своє щастя. її душа випромінює щось істинно своє, щоб здивувати чи порадувати невмирущий світ, щоб між правдами й неправдами відшукати суть, щоб у безкінечності шляху віднайти початок. Поетеса вміло використовує персоніфіковані образи - поняття („До Болю", „До Відчаю", „До Весни", „До Неба"...)
   Ця збірка відкриває ще одну грань Олесиного таланту - не тільки чудової поетеси, а й неабиякого художника. Кожен мазок - своєрідне пізнання природи і людини, віри і почуттів. Австралійські пейзажі змінюються березовою алеєю з України, дивовижні заморські квіти - таким рідним жовтоголовим соняшником.