Загиблі герої Чернігівщини: Кравченко Вадим. Потомський Вячеслав. Романенко Станіслав

КРАВЧЕНКО ВАДИМ МИКОЛАЙОВИЧ народився 01 січня 1982 року в селі Скоринець Чернігівського району. Закінчив Скоринецьку загальноосвітню школу, а згодом - чернігівське професійно-технічне училище за спеціальністю "муляр-штукатур". Працював у ТОВ "Темп-Буки". У 2023 році долучився до Сил Оборони України. Солдат 46-ї окремої аеромобільної бригади. Загинув 29 грудня 2023 року біля села Вербове Запорізької області. Похований 8 січня 2024 року в селі Червоногранітне Житомирської області. Нагороджений орденом "За мужність" III cтупеня (посмертно).

Молодший сержант Потомський Вячеслав Миколайович народився 1 січня 1980 року в селі Більмачівка Ічнянського району.
Вячеслав добровільно пішов захищати цілісність кордону України в 2015 році. 29 березня 2016 року був нагороджений Почесною грамотою за вагомий внесок у справу забезпечення надійної охорони державного кордону України, сумлінне виконання службових обов’язків, старанність та ініціативу, самовідданість і високий професіоналізм.
22 лютого 2022 року, з першого дня повномасштабного вторгнення, він не вагаючись став на захист Київщини у складі 114 ОБР ТРО Збройних Сил України. У 2022 році був відзначений Подякою військової частини А 7299 за зразкову службу, сумлінне виконання службових обов’язків, високий патріотизм, вірність військовій присязі, жертовне служіння народові України та відсіч окупантам, які намагалися посягнути на суверенні території нашої незалежної держави. 13 березня 2023 року нагороджений відзнакою 133 окремого батальйону ТРО ЗСУ «Відвага і честь», 27 липня 2023 року – відзнакою командира 114 Окремої бригади територіальної оборони ЗСУ «Захистимо свій дім, захистимо Україну», 26 жовтня 2023 року отримав почесний нагрудний знак "Золотий хрест" від головнокомандувача Збройних сил України, 1 червня 2024 року присвоєно звання Молодший сержант у складі 30-ї окремої механізованої бригади, а 28 серпня 2024 року нагороджений медаллю «Хрест Свободи» (посмертно).
Починаючи з лютого 2022 року і до 24 липня 2024 року Герой відважно захищав населені пункти Київщини, Донецької області та Харківщини. Мав чітку життєву позицію, почуття власної гідності й обов'язку перед Батьківщиною, любив Україну і вважав своїм чоловічим обов’язком її захищати. Вячеслав виконав свій обов’язок як людини і громадянина, до останнього подиху боронив нашу Батьківщину, віддав своє безцінне життя за життя інших, свободу та незалежність України. Потомський Вячеслав Миколайович загинув під час виконання бойового завдання в селі Синьківці Харковської області 24 липня 2024 року, отримавши поранення несумісні із життям. 
Герой був дуже життєрадісною, світлою, чесною та порядною людиною. Своїм близьким, друзям та побратимам, він запам’ятався щирим та добрим, тим, хто приносить радість та віру в майбутнє.
Найбільшою цінністю для нього була родина, заради якої він жив та захищав Україну. Був люблячим та уважним сином, чудовим чоловіком, найкращим батьком, надійним щитом для родини і бойових побратимів. Вячеславу назавжди 44 роки. В глибокій скорботі залишилися дружина Анна та сини-Денис-17 років, Артем-11 років, батько Микола та сестра Любов. Він віддав своє життя за наш з вами спокій, свободу та Україну.

Романенко Станіслав Юрійович народився 1 січня 1973 року у селі Степанівка на Чернігівщині. Закінчивши місцеву школу, вступив до Чернігівського юридичного технікуму. Здобувши базову юридичну освіту, Станіслав стає курсантом Чернігівського вищого авіаційного училища льотчиків. Успішно закінчивши військовий навчальний заклад, розпочав військову кар'єру льотчика. Одружився, виховували синів. Мужній воїн, досвідчений наставник, Станіслав Юрійович десятки разів був відзначений відомчими і державними нагородами, серед яких орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, Відзнаки Президента України, Міністерства оборони України, командування Повітряних сил ЗСУ. Загинув 22 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання.