Загиблі герої Чернігівщини: Сизон Сергій. Скрипак Віктор. Баришовець Віталій

СИЗОН Сергій Григорович народився 17 січня 1961 року в селищі Васьково Приморського району Архангельської області АР Крим.

З 10 травня 1979 року по 8 травня 1981 рік проходив строкову військову службу та військову службу під час мобілізації з 1 вересня 2014 року по 7 вересня 2015 року. Приймав участь в антитерористичній операції з 16 січня 2015 року по 7 вересня 2015 року.

У зв’язку з агресією Російської Федерації проти України та запровадження військового стану 24 лютого 2022 року, Сергій Григорович був призваний до першого відділу Ніжинського РТРПКЦ та СП та направлений на військову службу до міста Чернігів.

Загинув 1 березня 2022 року під час обстрілів авіабомбами в селищі Киянка на Чернігівщині.

Похований Сергій Григорович в місті Ніжин на Алеї слави Збройних сил України.

Солдат Віктор Скрипак загинув 5 жовтня 2022 року під час оборони Харківщини від російських окупантів. Захисник отримав смертельне поранення біля села Орлянка. Воїну було 45 років.

Віктор народився у місті Бахмач Чернігівської області. Здобув середню освіту. Працював будівельником. Мешкав на Харківщині. Весь вільний час присвячував своїм донькам, яких обожнював.
Про це повідомляють у Чернігівській ОДА.
Під час повномасштабної війни воював у лавах 92-ї окремої механізованої бригади імені Кошового отамана Івана Сірка ЗСУ. Обіймав посаду стрільця-снайпера. Разом із побратимами боронив Харківську область.

«Віктор був татом від Бога, найкращим сином і вірним товаришем. Старша донька досі не може повірити, що татка вже немає. Він наш герой-доброволець!» – розповіла колишня дружина загиблого Світлана.

«Висловлюємо глибокі співчуття всім рідним і близьким загиблого Героя. З великою скорботою поділяємо з Вами біль втрати. Вічна пам’ять загиблому воїну. Герої не вмирають!» – зазначили у Роганській громаді.

Поховали воїна у селищі Рогань на Харківщині.

У Віктора залишилися мама і дві доньки.

Солдат Віталій Баришовець народився 7 серпня 1982 року. Виріс у Яблунівці. Був меншим серед трьох синів у батьків. Закінчив школу, отримав посвідчення водія і пішов на строкову службу. Повернувся - працював переважно на автозаправних станціях.

У Віталія є повнолітній син та донька-студентка.

22 вересня 2024 року Віталій вдягнув однострій і виконував завдання, які ставило перед ним командування. Втім здоров’я похитнулося. Погіршення він відчував, але 15 січня 2025 року серце військовослужбовця зупинилося. Лікарі, які намагалися його врятувати, виявилися безсилими.

Міська рада, виконавчий комітет, депутатський корпус співчувають та розділяють біль непоправної втрати з мамою Галиною Миколаївною, сином Артемом, донькою Софією, братом Олександром, всіма рідними та близькими захисника.

Поховали Віталія Баришовця у рідному селі,