Письменники Чернігівщини: Васильченко Степан

8 січня 1879 року(за старим стилем 27 грудня 1878) в Ічні Борзнянського повіту, Чернігівської губернії народився Степан Васильович Панасенко (Васильченко) – український письменник і педагог. Степан Панасенко походив із сім'ї безземельного селянина-шевця. Навчався у 1888-1893 роках в Ічнянській початковій школі. Два роки готувався до вступу в учительську семінарію. 1895 року вступив до Коростишівської учительської семінарії (закінчив 1898 року). Одержав направлення в однокласну міністерську школу в с. Потоки на Канівщині. Невдовзі його було переведено до Богуслава. Учителював на Київщині та Полтавщині. Мав посилений інтерес до народної творчості, до поезії Шевченка, світової класики, – все це сприяло збагаченню життєвого і мистецького досвіду майбутнього письменника.

Цікавий факт: у 1919 році Васильченко жив у Кам'янці-Подільському, де на замовлення Симона Петлюри написав оповідання «Про жидка Марчика, бідного кравчика». Тут написав також сатиричний твір «Про козака Ося і москаля Ася».

У літературний процес Васильченко включився 1910 р. вже зрілим митцем із власним поетичним голосом. Саме тоді з'явилися друком його оригінальні твори: «Мужицька арихметика», «Вечеря», «У панів», «На чужину», «Циганка» та ін., пройняті любов'ю до людини праці, утвердженням віри в перемогу справедливості.

Не випадково однією з провідних тем творчості Васильченка є життя народних учителів, яке було йому, педагогові за фахом і покликанням, особливо близьким. «Записки вчителя» (1898-1905) та інші щоденникові записи, куди Васильченко, за його визнанням, систематично «заносив свої учительські жалі та кривди», стали згодом документальною основою багатьох реалістичних новел і оповідань.

У 1910-1912 Васильченко пише й друкує цикл новел і оповідань, присвячених учительській темі («Вечеря», «З самого початку» та інші). Проблема виховання нової людини значною мірою зумовила звернення Васильченка до художнього опрацювання дитячої тематики, органічно пов'язаної з творами про вчителів. Глибоке розуміння психології дитини дало змогу Васильченку показати поетичний духовний світ дитини.

Хвилюють читача і психологічні етюди письменника «Дощ», «Дома», «Волошки», «Петруня», оповідання «Роман», «Увечері», «Свекор», «Басурмен» та ін. Оптимізм Васильченка особливо виразно виявився в одному з найкращих його творів, присвячених дітям, – «Циганка».

Невеликий цикл у творчості Васильченка складають оповідання, в яких ідеться про обдаровані натури з демократичних низів, про долю народних талантів («На хуторі», «У панів», «На розкоші» та ін.).